Після Меркель. Як вибори у вересні змінять політичний ландшафт Німеччини

Обидва процеси повʼязані між собою, хоч і не замкнуті винятково один на одному. Обидва — потенційний шанс для суперників коаліції уряду зачинити двері 16-річної епохи "залізної фрау", яка заявила про свій відхід з політики, і спробувати стати бенефіціарами. Якщо для цього потрібно більше шуму — що ж, тим краще.

Принаймні для радикалів нинішньої німецької політики це найбільш вдала тактика. Вона повною мірою проявила себе на зʼїзді правопопулістської "Альтернативи для Німеччини" (АДН) тиждень тому. Після нього вже навряд чи хтось погодиться зі словами екс-депутата Європарламенту Ганса-Олафа Генкеля, що платформа АДН більше схожа на позиції британських консерваторів, а не жорстких євроскептиків або партій на кшталт Французького національного фронту.

Короткі штанці поміркованості залишилися в минулому. Хоча "Альтернатива", яка відсвяткувала в лютому свій восьмий день народження, ні від чого зі своїх ранніх поглядів у принципі не відреклася. Просто вона стала грати на загострення.

"Ми вважаємо за необхідне вихід Німеччини з Європейського Союзу і підстави нової європейської економічної спільноти та спільноти за інтересами", — йдеться в передвиборчій програмі, ухваленій на зʼїзді. У ролі спецій до цього — відмова від євро і заборона на воззʼєднання сімей біженців. Ніяких мінаретів у країні, зате загальнонаціональні референдуми і підтримка традиційних сімей. Ну і, зрозуміло, ковід-дисидентство: уряд, сказано в ухваленій резолюції, насаджує "політику страху", з локдауном пора закінчувати.

Чи може "Альтернатива для Німеччини" своїми діями набрати електоральні бали і стати політичним важкоатлетом у Німеччині? Якщо говорити про короткостроковий ефект, то ні. Проте, зміна політичного ландшафту в ФРН неминуча, хоча сценарії можуть бути різними. Залежно від часової перспективи.

Відхід Меркель і криза консерваторів

Якщо переглянути квітневі публікації в Der Spiegel, що стосуються внутрішньополітичних розкладів у країні, виникає відчуття, що ти присутній на колективних похоронах, де небіжчики влаштували бійку.

Спочатку Дірк Курбьювайт пише в передовиці з красномовним заголовком "В опозицію", що "ні в ХДС, ні в ХСС немає відповідного кандидата на пост канцлера. Після 16 років Союз вичерпав себе, і настав час для нового старту за межами уряду". А потім Філіп Віттрока пояснює, як боротьба між претендентами на пост канцлера Арміном Лашетом (наступник Меркель у ХДС) і Маркусом Зедером (бос баварського ХСС) веде альянс до краху.

Замість того, щоб займатися пандемією, пише він, союзники "воліють мати справу із собою, навіть гірше: вони знищують себе". Зедер названий у публікації руйнівником, хоча, на думку Віттрока, винні обидва. Великий жах, здивування і глибокий шок — ось яка атмосфера сьогодні панує всередині Союзу. При цьому "виходу, що врятує особу, уже немає. Лашет буде кандидатом на пост канцлера, якого ХСС і багато депутатів ХДС хотіли б не допустити будь-якою ціною. Зедер — кандидат, який скасував би голову ХДС і всю управлінську команду".

Чи на ту сторону поставила Меркель, коли визначалася з наступником, важко сказати, але сьогодні він, схоже, перетворився не тільки на рішення проблеми, що стосується перспектив альянсу, скільки на саму проблему. За Арміна Лашета як кандидата в канцлери готові проголосувати лише 15% німців, і всього 11% з числа членів ХДС/ХСС. За Зедера — 57% і 88% відповідно. Останній вважає соціологічний аргумент вирішальним, перший — чимось на зразок "недовговічного" моментального знімку.

Німецький підрозділ британської аналітичної компанії YouGov призводить ще більш розгромне для голови ХДС співвідношення симпатій у масштабах країни, там, де мова йде про лідерські якості. У Лашета їх виявляють лише 13% респондентів, проти 66% у Зедера. Можливо, бос ХСС був не таким уже й легковажним, коли заявив днями, що "Союз повинен бути сексуальним і солідним одночасно". Більш явну формулу того, що на чолі консерваторів повинен стояти саме він, Маркус Зедер, і придумати важко.

Чи зуміють домовитися партнери про єдиного кандидата, здатного стати фігурою перемоги — питання важливе. Але навіть якщо зуміють, це навряд чи врятує Союз від втрати того політичного лідерства, яке він довгий час демонстрував. Консерватори, як свідчить соціологія, втрачають свою популярність. За них усе ще готові проголосувати, за різними опитуваннями, від 27% до 30%, однак ситуація критична.

У повний голос вона заявила про себе після березневих виборів у ландтаги у двох федеральних землях на південному заході Німеччини — Баден-Вюртемберзі та Рейнланд-Пфальці. У першому випадку політсила Меркель програла "зеленим" Вінфріда Кречмана, у другому — Малу Драєру із Соціал-демократичної партії Німеччини (СДПН).

Одна з причин поразки — невдоволення тим, як федеральний уряд справляється з пандемією. Показово, що той, хто вважався зовсім недавно одним з можливих кандидатів у канцлери від ХДС, міністр охорони здоровʼя Єнс Шпан, до березня розгубив увесь свій запас міцності, і його оцінювали позитивно лише 35% німецьких виборців. Його звинувачують у неповороткості в кампанії вакцинації й організації масових безкоштовних експрес-тестів на коронавірус. До того ж масла у вогонь підлила так звана "маскова афера": двох депутатів з фракції ХДС/ХСС у бундестазі викрили в тому, що вони наживалися на закупівлі захисних масок.

Після провалу ХДС у Рейнланд-Пфальці і Баден-Вюртемберзі в Німеччині заговорили про те, що центральний уряд за підсумками вересневих виборів може бути сформовано взагалі без консерваторів. Досвід коаліції із соціал-демократів, лібералів і "зелених" є на першій землі, і такий же "світлофор" (так називають цей тріумвірат — за політичними кольорами партій) став можливий після березневих виборів у другій.

На загальнофедеральному рівні цим трьом не вистачає якоїсь дрібниці, щоб отримати "контрольний пакет". Опитування, проведене 25-29 березня і опубліковане німецьким підрозділом YouGov, показує, що за них інтегрально готові проголосувати 48% громадян країни. І ця тенденція зростає. У той час як консервативний Союз сповзає у своїх рейтингах усе нижче. За нього готові віддати свій голос 27% виборців. Ще в січні ця цифра була 36%. Електоральні втрати очікували б альянс, навіть якби пані канцлер не оголосила про свій відхід з політики (коронавірус тут завдав навіть сильніший удар, ніж міграційні процеси), але без неї він, а особливо ХДС, перетворюється на "паперового тигра".

Обидві партії Союзу невипадково експлуатують у своїй назві слово "християнський". Але те, що перш давало переваги, сьогодні, на жаль, працює на реверс. 82% німців вважають, що католицька церква в Німеччині за останні кілька місяців втратила довіру. Її критикують за багато що, у тому числі за відмову благословляти гомосексуальні пари. При цьому більшість німців заявляють, що не належать до духовної нації. На чию користь такі розклади? Найбільше — на користь "зелених". Вони найбільше волелюбні в цих питаннях. Їх погляди тут не збігаються ні з консерваторами, ні з радикалами з АДН.

Сама Меркель, як відомо, належить до євангелічної церкви. Не те щоб вона так уже підкреслювала цю свою приналежність як рису, важливу для політика. Але їй доводилося висловлюватися більш відкрито там і тоді, де це було необхідно. Наприклад, напередодні 500-ї річниці повстання Мартіна Лютера проти католицької церкви вона закликала своїх побратимів-протестантів відмовитися від її святкування, щоб не загострювати міжрелігійні суперечності. А її найбільш цитованою релігійною заявою є тирада про те, що "в нас не дуже багато ісламу, у нас занадто мало християнства, у нас занадто мало дискусій про християнський погляд на людство".

Це було сказано в той момент, коли її критикували за те, що в Німеччині стає все більше мігрантів-мусульман. Сьогодні зʼясовується, що апелювання до християнських цінностей — це не те, що може знайти дуже великий відгук у серцях у німців.

"Зелений" фактор

Партія "зелених" сьогодні буквально в потилицю дихає блоку ХДС/ХСС. Навіть без союзників в особі соціал-демократів і лібералів за неї готові проголосувати 21% виборців. У них сьогодні є два претенденти на роль канцлера — Анналена Бербок і Роберт Хабек. Кого з них висунуто офіційно, стане відомо в червні на партійному зʼїзді.

"Не так давно зелений кандидат міг виграти сільський округ на околиці республіки, у будь-якому місці. Але часи змінилися", — написав нещодавно Хабек на своєму сайті, після чого додав ( "з усією скромністю", як іронізують у Der Spiegel): "Ми змінили часи". Як би не кепкували з приводу такої його самореклами журналісти, у чомусь Хабек має рацію. Якщо подивитися на той шлях, який його політсила зробила за роки свого існування.

Коли партія "Союз-90/зелені" вийшла на друге місце після консерваторів за привабливістю для виборців за підсумками 2018 року, її феномен почали серйозно аналізувати. Особливо з урахуванням того, що за популярністю серед жінок вона навіть обійшла ХДС/ХСС. Останній сюрприз, правда, пояснити було не дуже важко. Саме "зелені" взяли на себе зобовʼязання дотримуватися так званого "жіночого статуту". У їхніх списках була вказана квота для жінок — не менше половини місць. При цьому в комітет з трьох членів в обовʼязковому порядку повинні обиратися дві жінки. Подібні квоти, вважають у партії, варто зберігати до тих пір, поки не буде досягнуте збалансоване співвідношення чоловіків і жінок у політиці. Це було щось на зразок гендерної революції в політичній сфері. Але тільки цим успіх "зелених" пояснити не можна.

Один з перших злетів їхнього рейтингу почався навесні 2011-го після аварії на японській АЕС "Фукусіма". Тоді за них готові були проголосувати 27% німецьких виборців. А той самий Вінфрід Кречман, який вчергове підтвердив свій статус на нинішніх березневих виборах у Баден-Вюртемберзі, тоді став першим "зеленим" земельним премʼєр-міністром.

Для Ангели Меркель катастрофа на "Фукусімі" стала приводом оголосити про поетапну відмову від ядерної енергетики. І зовні це виглядало як перемога "зелених". Багато з тез їхнього порядку пізніше вписали у свої програми інші партії. Їхня "ексклюзивність" трохи вилиняла. І це коштувало їм програшу на виборах у Бундестаг у 2013-му — останнє місце з партій, що пройшли до парламенту.

Але у 2018-му вони взяли реванш, фактично переставши бути "лівими" і навчившись заручатися підтримкою виборців, яких можна віднести до буржуазного центру суспільства. Тих, хто розчарований політикою правлячих консерваторів і соціал-демократів. А оскільки в епоху пандемії нею розчарована більшість німців (за даними німецької YouGov, у березні поточного року лише 35% опитаних вважали, що уряд добре справляється з кризою; у квітні минулого року таких було 73%), то в цій категорії громадян є резони голосувати за тих, хто може прийти на зміну нинішньої влади.

Якщо "зелені" за підсумками мегавиборів у вересні зможуть створити правлячу коаліцію, це не означатиме якоїсь радикальної зміни курсу. Багато в чому їхні цінності збігаються з тим, що декларують і роблять ХДС/ХСС. Однак є і відмінності — наприклад, щодо сімейних цінностей. Для "зелених" неважливо, чи зареєстрований шлюб офіційно чи ні, і одностатева це сімʼя чи гетеросексуальна — держава в будь-якому випадку повинна захищати цей священний осередок суспільства.

Гнучкість підходу "зелених" (а вони навчилися перехоплювати порядок денний у своїх суперників, наприклад, соціальний — у соціал-демократів, ринковий — у того ж ХДС) дозволяє їм шукати союзників і за межами "буржуазного центру". Крім того, будучи відвертим антиподом "Альтернативи для Німеччини", вони підбирають голоси тих, хто хоче поставити заслін наступу правих популістів. І в цьому сенсі їхня позиція так само виграшна.

Коричнева "альтернатива"

Чи може обернути ситуацію на свою користь "Альтернатива для Німеччини"? Не сьогодні. Хоча деякі тенденції, які нині простежуються в німецькому суспільстві, не дозволяють скинути її з рахунків остаточно. Навіть той факт, що Федеральне відомство із захисту конституції отримало право проводити проти партії оперативні заходи, не означає ще її занепаду. Так, її офіційно відносять до несистемних сил, які асоціюються з нацизмом і екстремізмом. Саме радикалів з її рядів або близьких до неї називають "кукловодами" на мітингах ковід-протестантів. Ще в березні 2018 року видання Die Zeit писало про "нацистську мережу в Бундестазі Німеччини", маючи на увазі депутатів АДН. Але сама можливість появи "Альтернативи" в парламенті відображає зміни умонастроїв частини німців з цілої низки питань — від імміграції до історичного минулого.

У Der Spiegel днями зʼявилося інтервʼю з істориком Петером Лонгеріхом, де в заголовок винесено слова "Антисемітизм глибоко проник у наше суспільство".

Наукова сфера інтересу Лонгеріха — новітня історія. Він писав біографії Гітлера і Геббельса. Готував до видання "Енциклопедію Голокосту" в чотирьох томах. Сьогодні він констатує ситуацію, яку німецькі ЗМІ обговорюють уже не перший рік. Наприклад, у жовтні 2019 року найбільша щоденна газета Німеччини Süddeutsche Zeitung написала, що кожен четвертий німець живить антисемітські думки. 41% дотримуються думки, що євреї занадто багато говорили про Голокост. 12% заявили, що євреї несуть відповідальність за більшість воєн у світі. 22% говорять, що євреїв ненавидять за їхню поведінку. Публікація була зроблена після того, як 9 жовтня в Галле озброєний до зубів німець спробував увірватися в синагогу. Коли його план влаштувати масове побоїще там провалився, він застрелив 40-річну жінку на вулиці, а незабаром після цього — 20-річну дівчину в шашличній.

Центр вивчення і збору інформації про антисемітизм (RIAS) у 2020 році зазначив, що кількість нападів на євреїв у ФРН у 2019 році зросла і досягла 1 253 випадків у чотирьох федеральних землях. Найпоширеніша форма антисемітизму — це виправдання або заперечення Голокосту. Але, крім нападів, існують і інші способи тиску. У доповіді баварського відділення RIAS описується інцидент, що мав місце в Мюнхені: "Єврейському користувачеві Facebook прийшло приватне повідомлення в месенджер, де, крім іншого, було сказано: "Ви не могли б нарешті залишити німців у спокої? Досить вже і того, що ви зробили під час Другої світової війни і ПІСЛЯ неї".

Це може говорити про дві речі. І про те, що радикали успішно проводять свою пропаганду. І про те, що для неї в Німеччині існує благодатний грунт. Уже існує. Саме остання обставина і створює базу для електоральних перемог "Альтернативи для Німеччини".

Поки що вони невеликі — за неї готові проголосувати лише 11%. Але вони цілком можуть стати більш вагомими в майбутньому. І, як би дивно це не звучало, пандемія може в цьому зіграти свою роль. У випущеній нещодавно доповіді Національної ради з розвідки США про глобальні тренди-2020 COVID-19 названий найзначнішим глобальним потрясінням з часів Другої світової війни.

У числі наслідків, які він уже викликав і, на думку авторів доповіді, ще буде викликати, названо посилення націоналізму. Іншими словами, чим більше буде тривати пандемія з усіма її локдаунами, падінням доходів і незручностями, тим імовірніше, що в різних суспільствах, не тільки в ФРН, будуть посилюватися ксенофобські тенденції. А це якраз те, що буде працювати на порядок денний ультраправих. Тому в "Альтернативи для Німеччини" певні перспективи все-таки є. Якщо, звичайно, Федеральне відомство із захисту конституції не оголосить її поза законом. Або до вересневих мегавиборів, або після.