Фокус поговорив з головою поки не забороненої партії Шарія Ольгою Шарій (Бондаренко) про виборців Зеленського, (не) єдину Україну і план "Б" на той випадок, якщо партію закриють.
Ось уже рік, як блогер і політик Анатолій Шарій побив горщики з президентом Володимиром Зеленським. Якщо ще в березні 2020-го Шарій підтримував президента, у тому числі під час скандалу навколо евакуації українців з Уханю, то вже в травні дружина і соратниця блогера Ольга Шарій, яка в тому ж місяці очолила політсилу, заявила, що президент "пробив дно" своїм мовчанням у річницю трагедії в Одесі.
20 травня, на пресконференції Зеленського в річницю інавгурації, журналістка Sharij.net поставила президенту запитання: чи не боїться він, що його виборці, які не дочекалися виконання передвиборчих обіцянок, вийдуть на вулицю і "протестуватимуть так само агресивно", як і його опоненти з націоналістичного табору. А вже 17 червня на Банковій пройшов мітинг партії Шарія з вимогою зупинити напади на громадських активістів та журналістів або піти у відставку. Характерно, що після мітингу сталися прямі зіткнення прихильників партії з активістами "Національного корпусу", після чого на людей Шарія сталися напади в різних регіонах країни.
Протистояння влади і політсили продовжилося у 2021-му. У лютому СБУ оголосила про підозру Анатолію Шарію в державній зраді і порушенні рівноправності громадян, після неявки на допит блогера оголосили в розшук, а 11 березня Мінʼюст звернулося до Окружного адміністративного суду з позовом про заборону партії Шарія. Голова відомства Денис Малюська розповів журналістам, що надані міністерством докази складаються з двох блоків. Перший стосується підробки документів при перереєстрації, а другий — із заявами Анатолія Шарія в інтернеті.
"Там є і розпалювання міжнаціональної ворожнечі, і підрив безпеки держави, і цілий набір функцій, точніше цілий набір цілей, які ставив перед собою той, хто виступає, — які прямо порушують законодавство про політичні партії", — заявив міністр.
Сьогодні відбулося друге засідання суду, наступне призначено на 28 травня.
Чим закінчиться судовий розгляд поки незрозуміло, як і незрозуміло, чи зможе влада через суд зупинити політичну діяльність Шарія, яка почалася задовго до переоформлення партії.
Але що може запропонувати політсила українцям, крім азарту боротьби проти системи? Чи є в неї програма та ідеологія? І чи не чекає їхніх прихильників повторення звичної для України історії, коли протестний потенціал мас приводив до влади випадкових людей або — як у випадку нещодавніх акцій на підтримку Стерненка — не закінчувався символічною розправою над дверима.
Фокус поговорив з Ольгою Шарій, головою партії Шарія і переможницею онлайн-рейтингу "Найвпливовіші жінки України за версією читачів сайту Фокус" . Нагадаємо, що тоді Ольга зібрала 36 365 голосів користувачів.
Ольго, навіщо вам політика?
— Як би банально і пафосно це не звучало, але мене надихає боротьба за те, щоб впливати на процеси, змінювати життя людей. Так, хтось скаже, що він йде в політику, щоб закінчити війну, або щоб українці жили по-європейськи, але ж це маячня! Тому що спочатку ти хочеш щось змінити в країні. Не роздати всім міфічні пенсії, а невеликими поштовхами, крок за кроком, привести до того, що люди почнуть жити в Україні по-людськи.
Коли планують масштабний проект, зазвичай ставлять конкретні цілі на кшталт закінчення війни, яку ви назвали маячнею. А ось ваше "жити по-людськи" — якраз фраза ні про що. Припустимо, ви не можете дати чіткі обіцянки, тому що вони складно здійсненні. Але чому б не визначити хоча б напрямок руху?
— Ви правильно помітили, що коли створюєш проект, то спершу формуєш стовпи, на яких він буде стояти. Наприклад, можна сказати, мовляв, в економіці падіння, потрібне зростання. Але яке зростання там, де немає фундаменту держави? Якщо ми говоримо про глобальні цілі, то що б ти не заклав, які б точки зростання не намітив, вони не будуть здійсненні в країні, де немає законів, немає судів, немає поліції, де править вулиця. Навести правовий порядок — ось основа того, що потрібно для держави.
Я дуже рада, що у 2019-му ми не пройшли в парламент. Тому що мені здається, що зрозуміти свій народ і країну можна, коли проходиш до місцевих рад. Ось, наразі ми в них і працюємо, починаємо на місцевому рівні виправляти ситуацію, розуміти, чого потребують люди.
Держава Україна територіально, безумовно, має стати єдиною, але це можливо тоді, коли ми зрозуміємо, що ми різні.
Що для вас Україна?
— Це держава, яка повинна змиритися з тим, що вона ніколи не буде однаковою і єдиною у всіх питаннях. Територіально, безумовно, вона має стати єдиною, але це можливо тоді, коли ми зрозуміємо, що ми різні.
З мого досвіду життя в Європі, усі регіони Італії, Німеччини, Іспанії різні. Свого часу вони зʼєдналися в одну державу. В Іспанії каталонці відрізняються від басків, а баски — від мадридців. У них різні герої в історичному плані, різні мова, різна кухня, але живуть вони разом. Так, у них є конфлікти, але обʼєднуються вони тим, що повинні поважати особливості кожного регіону. А в нас, виходить, кажуть: "Ні, буде так!". Ми навіть президента бачимо, який знову не обʼєднує, а розʼєднує. Напруга продовжує зростати. Мені здається, що в майбутньому новий президент буде президентом однієї зі сторін, що може поступово почати призводити до громадянського конфлікту, і це дуже погано.
Припустимо, ми розуміємо, що ми різні. Тоді виникає запитання, як це оформити на рівні держави?
— Для початку треба визначити точки дотику, у яких ми сходимося. Наприклад, дивишся і думаєш: що всіх дратує? Ось наглядові ради [у держкомпаніях], де їхні члени отримують по 10 тис. доларів на місяць — незрозуміло за що. Ти розумієш, що ця несправедливість турбує людей і, можливо, над нею потрібно працювати. Також тарифи на електроенергію, яка в нас же і виготовляється і яку ми не купуємо.
Електроенергію ми імпортуємо.
— Я до того, що в нас є ресурси, які дозволяють нам бути менш залежними. Нам же під час Майдану говорили, що власний видобуток газу дозволяє покрити всі потреби українського населення. Йшлося саме про споживчий газ, а не для великих корпорацій. Так, нам вистачає чи не вистачає?! А то виходить, що в нас начебто добувають газ, електроенергію, але приходить МВФ і каже, що ви повинні підняти ціни на природні ресурси, ви повинні продати землю, ви повинні ухвалити закон про банки, який дозволить йому регулювати вашу банківську сферу. Словом, є питання, які обʼєднують людей. Але в нас чомусь не на цьому акцентують увагу.
Хто ваш виборець і що ви йому пропонуєте?
— Наразі ми ділимо електоральне поле з деякими виборцями "Слуги народу". Це прогресивні люди, які хочуть жити в прогресивній державі, яка працює для тебе, де громадянин захищений і вільний, а мова, герб, програми та інше — лише символи того, що ми живемо в класній державі. Наш виборець — той, який аналізує, має здатність користуватися власним розумом. 73%, які проголосували за Зеленського і потім за "Слугу народу" — люди, які були проти агресивної політики Порошенка — це знак того, що в нас багато тих, хто думає, люди, які хочуть жити нормально. Це свого роду виборець майбутнього.
Якби вам довелося налаштовувати рекламну кампанію в соцмережах, то ви б побачили, що там немає такого критерію, як виборець майбутнього.
— По-моєму, КМІС після результатами виборів 2019 нам говорив, що ми на одному полі з ОПЗЖ. Виявилося, що наш виборець — це молодь з вищою освітою. Тому якщо я буду налаштовувати рекламу, я б орієнтувалася на молоду людину 20-40 років. Але мені дуже подобається, що влітку на наших акціях я бачила людей літнього віку. Вони просунуті, інтернет дивляться. Якби люди були більш обізнані і більше користувалися Youtube, то було б і більше наших прихильників.
Назвіть три проблеми, над якими в першу чергу буде працювати ваша політсила, якщо вона потрапить до парламенту. І що ви ніколи, ні в якому разі не підтримаєте?
— Червоні лінії для нас — це те, що ідеологічно повʼязане з поділом суспільства, з навʼязуванням єдиної точки зору, з квотами, мовними омбудсменами.
А над чим би ми першочергово працювали? Це питання часу, адже на момент нашого входження в Раду будуть свої актуальні питання. Порядок і закон у країні — це основа. Ми б починали з цього напрямку, щоб люди побачили, що є справедливість, що ті, хто замішаний у корупційних схемах, понесуть відповідальність.
Напрошується питання щодо реформи правоохоронних органів і судової влади. У вас є експерти в цій сфері? Експерти-конституціоналісти, наприклад?
— Я не буду розкривати карти і завжди нагадую, що я — не економічний експерт. Коли мені кажуть, ви повинні … я не повинна!
Червоні лінії для нас — це те, що ідеологічно пов'язане з поділом суспільства, з нав'язуванням єдиної точки зору, з квотами, мовними омбудсменами
А хто повинен? Ось ви говорите про основу. Основа — це Конституція.
— Начебто ти повинен посилатися на Конституцію, як на основу, але, вибачте, у нас в Конституції записали зовнішньополітичний курс України. Порушили тим самим святість Конституції і її непохитність.
Це сталося в рамках закону.
— Ви вважаєте, це нормально?
Це інше питання. Повернімося до реформи правоохоронних органів і судів.
— Я не вірю, що навіть якщо ми в документі запишемо, що в нас реформа, то ми почнемо жити за законом. В Україні ввели божевільні штрафи за водіння в нетверезому вигляді, і що? Виїжджає пʼяний чоловік, вбиває цілу сімʼю, а йому дають 7 років. І що? Він знає, що через 7 років він вийде і буде гуляти. Це я до чого?
До чого?
— До того, що потрібні зміни в напрямку покарання. У нас, наприклад, за розтління неповнолітніх якісь смішні терміни. А якщо це економічний злочинець, то він взагалі може ухилитися від покарання.
Чи потрібно дозволити українцям вільне носіння зброї?
— Ні!
Чи є у вас план Б на випадок заборони вашої партії і в чому він полягає?
— Є, але я не буду про нього розповідати. Ми готові до всього, продумуємо варіанти.
Ви постійно і дуже емоційно конфліктуєте зі ЗМІ, але чи не здається вам, що це неконструктивно і неефективно? Що ці "шоу" працюють тільки на вузьку аудиторію тих, хто і так є вашими підписниками?
— Ні! Якби ми керувалися тим, що з усіма треба мати хороші відносини, ні з ким не сваритися …
Я більше питаю про рівень дискусії.
— Думаєте, я чи Анатолій спеціально створюємо конфлікти, щоб показати перчинку, що ми типу проти всіх?! Ні, у мене інший підхід. У мене підвищене почуття справедливості. Коли я перемагаю у вашому інтернет-голосуванні, але мене немає в списку найвпливовіших жінок України (журнальний рейтинг за версією редакції, — Фокус) навіть на сотому місці, то я не знаю!
Коли я дивлюся ваші з Анатолієм відео, мене не покидає думка про те, що ви використовуєте прийом протестантських проповідників, які втовкмачують парафіянам думку про те, що отримати доступ до істини вони можуть тільки з його допомогою. Правду — у Раду. Ви теж говорите, що всі ЗМІ брешуть і тільки ви говорите правду, без вас її ніхто не дізнається.
— Я не кажу, що ми — істина в останній інстанції. Узагалі, з чого почалося сходження зірки Анатолія? З того, що людина втомлена приходить додому, у неї немає часу, вмикає телевізор або сайт, а там брехня і фейк. Але є Анатолій, який говорить, що ось ця картинка не 2014-го, а 2008 року, що ось цей факт — брехня, я це підтверджую тим-то і тим-то. Чому зʼявився запит на його інформацію? Тому що люди помітили, що їх обманюють, і що є той, хто показує, у чому полягає обман.
Коли я висловлюю негативне ставлення до того чи іншого ЗМІ, це не тому, що хочеться з ними посваритися. Ні! Я кажу, що цей факт несправедливий, що так писати не можна! І журналіст, який використовує брехливу інформацію, на майбутнє буде знати, що так не можна.
Створюється враження, що один з наративів ваших способів спілкування з аудиторією — це декларувати, що всі проти нас, що ви в обложеній фортеці і вас треба рятувати.
— А що, не всі проти нас? Ну, крім адекватних людей.
Ви з Анатолієм віряни?
— Так. Я вірянка. Анатолій — теж.
До якої конфесії належите, якщо належите?
— У нашому суспільстві різко реагують на це питання, тому намагаюся не відповідати на нього. Але я — християнка, на цьому ставлю крапку, тому що вважаю, що віра повинна бути в серці людини. Я розчарована в деяких церквах. Мені не подобається конфлікт, який у нас штучно розвивають у суспільстві. Я не відчуваю негативу до церкви, я її відвідую. Я можу відвідати православну, католицьку церкву, тому що я заходжу поспілкуватися з Богом — для мене це визначальне. Я читаю Біблію і хочу, щоб у мене в серці було розуміння того, як себе поводити, щоб бути чесною. Мені здається, це основа всього. Усе інше — це атрибут.
Як ви познайомилися з Анатолієм?
— Я не знаю, чому всіх так хвилює це питання. Ми познайомилися звичайно, як усі люди, тому я не бачу в цій історії нічого особливого. Разом з тим, не хочу розповідати. Це було давно, але є моменти, які повинні залишатися особистими в історії двох людей.
Політичний компас
Напередодні виборів у Раду редакція Фокуса запустила тест "Політичний компас". Тоді ми не змогли додати партію Шарія на діаграму через досить лаконічну передвиборчу програму й очевидну нестачу ідеологічних заяв. Сьогодні ми отримали відповіді від Ольги Шарій — нехай і без докладної розшифровки. Політикиня пройшла тест як користувач, вказавши своє ставлення до таких тверджень:
- Уряд повинен обмежити розмір зарплат керівників держкомпаній — погоджуюсь.
- Україні необхідно збільшити податковий тиск на найбагатших — скоріше погоджуюсь.
- Заради зниження податкового тягаря варто було б скоротити обсяг соцвиплат і фінансування пільг — не погоджуюсь.
- Україні потрібен вільний ринок землі — скоріше не погоджуюсь.
- Вартість газу для населення не повинна відрізнятися від вартості газу для підприємств — не погоджуюсь.
- Державні витрати на медицину варто збільшувати, а не зменшувати — погоджуюсь.
- Заради підтримки вітчизняного виробника держава повинна вводити загороджувальні мита на імпортні товари — погоджуюсь.
- Держава повинна виділяти більше грошей на розвиток культури і спорту — скоріше не погоджуюсь.
- Варто скасувати спрощену систему оподаткування для малого та середнього бізнесу — не погоджуюсь.
- Вища освіта в Україні має залишатися безкоштовною — скоріше погоджуюсь.
- Держава не повинна регулювати курс національної валюти — скоріше погоджуюсь.
- Україні не варто виконувати вимоги МВФ, якщо вони погіршують добробут громадян — скоріше погоджуюсь.
- Уряд повинен контролювати роботу НБУ — скоріше погоджуюсь.
- Соціальна рівність важливіша за економічний розвиток — нема позиції.
- Вартість проїзду в громадському транспорті повинна бути ринковою — скоріше не погоджуюсь.
- Україні варто переглянути підсумки приватизації — скоріше погоджуюсь.
- Уряд має значно підвищити розмір мінімальної заробітної плати — скоріше не погоджуюсь.
- Україні необхідно прискорити процес приватизації держвласності — не погоджуюсь.
- Національні меншини мають право отримувати освіту рідною мовою — погоджуюсь.
- У школах потрібно ввести уроки патріотичного виховання — не погоджуюсь.
- Смертна кара повинна застосовуватися в деяких випадках — не в Україні.
- Деякі країни і культури є природними ворогами — не погоджуюсь.
- Держава має право підтримувати ту чи іншу церкву — не погоджуюсь.
- Україні необхідна децентралізація — нема позиції.
- Держава повинна захищати традиційні сімейні цінності — скоріше не погоджуюсь.
- Усі важливі для суспільства питання необхідно вирішувати на референдумах — скоріше не погоджуюсь.
- Держава має право забирати ліцензії в ЗМІ в разі загрози національній безпеці — не погоджуюсь.
- Необхідно посилити громадський контроль над спецслужбами — скоріше погоджуюсь.
- Проституція повинна бути легалізована — не погоджуюсь.
- Марихуана повинна бути легалізована — не погоджуюсь.
- Ухвалення закону Савченко було помилкою — погоджуюсь.
- Задля вирішення питання Донбасу можна йти на переговори хоч з Путіним, хоч з керівниками т. зв. ЛДНР — погоджуюсь.
- У гомосексуальних і гетеросексуальних пар повинні бути рівні права — скоріше погоджуюсь.
- Варто дозволити вільне носіння короткоствольної зброї — не погоджуюсь.
- Заради звільнення українських полонених можна йти на політичні поступки — нема позиції.
- Варто дозволити подвійне громадянство в Україні — скоріше погоджуюсь.