Ольга Шарій: "Проти нас усі, крім адекватних людей"

Ось уже рік, як блогер і політик Анатолій Шарій побив горщики з президентом Володимиром Зеленським. Якщо ще в березні 2020-го Шарій підтримував президента, у тому числі під час скандалу навколо евакуації українців з Уханю, то вже в травні дружина і соратниця блогера Ольга Шарій, яка в тому ж місяці очолила політсилу, заявила, що президент "пробив дно" своїм мовчанням у річницю трагедії в Одесі.

20 травня, на пресконференції Зеленського в річницю інавгурації, журналістка Sharij.net поставила президенту запитання: чи не боїться він, що його виборці, які не дочекалися виконання передвиборчих обіцянок, вийдуть на вулицю і "протестуватимуть так само агресивно", як і його опоненти з націоналістичного табору. А вже 17 червня на Банковій пройшов мітинг партії Шарія з вимогою зупинити напади на громадських активістів та журналістів або піти у відставку. Характерно, що після мітингу сталися прямі зіткнення прихильників партії з активістами "Національного корпусу", після чого на людей Шарія сталися напади в різних регіонах країни.

Протистояння влади і політсили продовжилося у 2021-му. У лютому СБУ оголосила про підозру Анатолію Шарію в державній зраді і порушенні рівноправності громадян, після неявки на допит блогера оголосили в розшук, а 11 березня Мінʼюст звернулося до Окружного адміністративного суду з позовом про заборону партії Шарія. Голова відомства Денис Малюська розповів журналістам, що надані міністерством докази складаються з двох блоків. Перший стосується підробки документів при перереєстрації, а другий — із заявами Анатолія Шарія в інтернеті.

"Там є і розпалювання міжнаціональної ворожнечі, і підрив безпеки держави, і цілий набір функцій, точніше цілий набір цілей, які ставив перед собою той, хто виступає, — які прямо порушують законодавство про політичні партії", — заявив міністр.

Сьогодні відбулося друге засідання суду, наступне призначено на 28 травня.

Чим закінчиться судовий розгляд поки незрозуміло, як і незрозуміло, чи зможе влада через суд зупинити політичну діяльність Шарія, яка почалася задовго до переоформлення партії.

Але що може запропонувати політсила українцям, крім азарту боротьби проти системи? Чи є в неї програма та ідеологія? І чи не чекає їхніх прихильників повторення звичної для України історії, коли протестний потенціал мас приводив до влади випадкових людей або — як у випадку нещодавніх акцій на підтримку Стерненка — не закінчувався символічною розправою над дверима.

Фокус поговорив з Ольгою Шарій, головою партії Шарія і переможницею онлайн-рейтингу "Найвпливовіші жінки України за версією читачів сайту Фокус" . Нагадаємо, що тоді Ольга зібрала 36 365 голосів користувачів.

Ольго, навіщо вам політика?

— Як би банально і пафосно це не звучало, але мене надихає боротьба за те, щоб впливати на процеси, змінювати життя людей. Так, хтось скаже, що він йде в політику, щоб закінчити війну, або щоб українці жили по-європейськи, але ж це маячня! Тому що спочатку ти хочеш щось змінити в країні. Не роздати всім міфічні пенсії, а невеликими поштовхами, крок за кроком, привести до того, що люди почнуть жити в Україні по-людськи.

Коли планують масштабний проект, зазвичай ставлять конкретні цілі на кшталт закінчення війни, яку ви назвали маячнею. А ось ваше "жити по-людськи" — якраз фраза ні про що. Припустимо, ви не можете дати чіткі обіцянки, тому що вони складно здійсненні. Але чому б не визначити хоча б напрямок руху?

— Ви правильно помітили, що коли створюєш проект, то спершу формуєш стовпи, на яких він буде стояти. Наприклад, можна сказати, мовляв, в економіці падіння, потрібне зростання. Але яке зростання там, де немає фундаменту держави? Якщо ми говоримо про глобальні цілі, то що б ти не заклав, які б точки зростання не намітив, вони не будуть здійсненні в країні, де немає законів, немає судів, немає поліції, де править вулиця. Навести правовий порядок — ось основа того, що потрібно для держави.

Я дуже рада, що у 2019-му ми не пройшли в парламент. Тому що мені здається, що зрозуміти свій народ і країну можна, коли проходиш до місцевих рад. Ось, наразі ми в них і працюємо, починаємо на місцевому рівні виправляти ситуацію, розуміти, чого потребують люди.

Що для вас Україна?

— Це держава, яка повинна змиритися з тим, що вона ніколи не буде однаковою і єдиною у всіх питаннях. Територіально, безумовно, вона має стати єдиною, але це можливо тоді, коли ми зрозуміємо, що ми різні.

З мого досвіду життя в Європі, усі регіони Італії, Німеччини, Іспанії різні. Свого часу вони зʼєдналися в одну державу. В Іспанії каталонці відрізняються від басків, а баски — від мадридців. У них різні герої в історичному плані, різні мова, різна кухня, але живуть вони разом. Так, у них є конфлікти, але обʼєднуються вони тим, що повинні поважати особливості кожного регіону. А в нас, виходить, кажуть: "Ні, буде так!". Ми навіть президента бачимо, який знову не обʼєднує, а розʼєднує. Напруга продовжує зростати. Мені здається, що в майбутньому новий президент буде президентом однієї зі сторін, що може поступово почати призводити до громадянського конфлікту, і це дуже погано.

Припустимо, ми розуміємо, що ми різні. Тоді виникає запитання, як це оформити на рівні держави?

— Для початку треба визначити точки дотику, у яких ми сходимося. Наприклад, дивишся і думаєш: що всіх дратує? Ось наглядові ради [у держкомпаніях], де їхні члени отримують по 10 тис. доларів на місяць — незрозуміло за що. Ти розумієш, що ця несправедливість турбує людей і, можливо, над нею потрібно працювати. Також тарифи на електроенергію, яка в нас же і виготовляється і яку ми не купуємо.

Електроенергію ми імпортуємо.

— Я до того, що в нас є ресурси, які дозволяють нам бути менш залежними. Нам же під час Майдану говорили, що власний видобуток газу дозволяє покрити всі потреби українського населення. Йшлося саме про споживчий газ, а не для великих корпорацій. Так, нам вистачає чи не вистачає?! А то виходить, що в нас начебто добувають газ, електроенергію, але приходить МВФ і каже, що ви повинні підняти ціни на природні ресурси, ви повинні продати землю, ви повинні ухвалити закон про банки, який дозволить йому регулювати вашу банківську сферу. Словом, є питання, які обʼєднують людей. Але в нас чомусь не на цьому акцентують увагу.

Хто ваш виборець і що ви йому пропонуєте?

— Наразі ми ділимо електоральне поле з деякими виборцями "Слуги народу". Це прогресивні люди, які хочуть жити в прогресивній державі, яка працює для тебе, де громадянин захищений і вільний, а мова, герб, програми та інше — лише символи того, що ми живемо в класній державі. Наш виборець — той, який аналізує, має здатність користуватися власним розумом. 73%, які проголосували за Зеленського і потім за "Слугу народу" — люди, які були проти агресивної політики Порошенка — це знак того, що в нас багато тих, хто думає, люди, які хочуть жити нормально. Це свого роду виборець майбутнього.

Якби вам довелося налаштовувати рекламну кампанію в соцмережах, то ви б побачили, що там немає такого критерію, як виборець майбутнього.

— По-моєму, КМІС після результатами виборів 2019 нам говорив, що ми на одному полі з ОПЗЖ. Виявилося, що наш виборець — це молодь з вищою освітою. Тому якщо я буду налаштовувати рекламу, я б орієнтувалася на молоду людину 20-40 років. Але мені дуже подобається, що влітку на наших акціях я бачила людей літнього віку. Вони просунуті, інтернет дивляться. Якби люди були більш обізнані і більше користувалися Youtube, то було б і більше наших прихильників.

Назвіть три проблеми, над якими в першу чергу буде працювати ваша політсила, якщо вона потрапить до парламенту. І що ви ніколи, ні в якому разі не підтримаєте?

— Червоні лінії для нас — це те, що ідеологічно повʼязане з поділом суспільства, з навʼязуванням єдиної точки зору, з квотами, мовними омбудсменами.

А над чим би ми першочергово працювали? Це питання часу, адже на момент нашого входження в Раду будуть свої актуальні питання. Порядок і закон у країні — це основа. Ми б починали з цього напрямку, щоб люди побачили, що є справедливість, що ті, хто замішаний у корупційних схемах, понесуть відповідальність.

Напрошується питання щодо реформи правоохоронних органів і судової влади. У вас є експерти в цій сфері? Експерти-конституціоналісти, наприклад?

— Я не буду розкривати карти і завжди нагадую, що я — не економічний експерт. Коли мені кажуть, ви повинні … я не повинна!

А хто повинен? Ось ви говорите про основу. Основа — це Конституція.

— Начебто ти повинен посилатися на Конституцію, як на основу, але, вибачте, у нас в Конституції записали зовнішньополітичний курс України. Порушили тим самим святість Конституції і її непохитність.

Це сталося в рамках закону.

— Ви вважаєте, це нормально?

Це інше питання. Повернімося до реформи правоохоронних органів і судів.

— Я не вірю, що навіть якщо ми в документі запишемо, що в нас реформа, то ми почнемо жити за законом. В Україні ввели божевільні штрафи за водіння в нетверезому вигляді, і що? Виїжджає пʼяний чоловік, вбиває цілу сімʼю, а йому дають 7 років. І що? Він знає, що через 7 років він вийде і буде гуляти. Це я до чого?

До чого?

— До того, що потрібні зміни в напрямку покарання. У нас, наприклад, за розтління неповнолітніх якісь смішні терміни. А якщо це економічний злочинець, то він взагалі може ухилитися від покарання.

Чи потрібно дозволити українцям вільне носіння зброї?

— Ні!

Чи є у вас план Б на випадок заборони вашої партії і в чому він полягає?

— Є, але я не буду про нього розповідати. Ми готові до всього, продумуємо варіанти.

Ви постійно і дуже емоційно конфліктуєте зі ЗМІ, але чи не здається вам, що це неконструктивно і неефективно? Що ці "шоу" працюють тільки на вузьку аудиторію тих, хто і так є вашими підписниками?

— Ні! Якби ми керувалися тим, що з усіма треба мати хороші відносини, ні з ким не сваритися …

Я більше питаю про рівень дискусії.

— Думаєте, я чи Анатолій спеціально створюємо конфлікти, щоб показати перчинку, що ми типу проти всіх?! Ні, у мене інший підхід. У мене підвищене почуття справедливості. Коли я перемагаю у вашому інтернет-голосуванні, але мене немає в списку найвпливовіших жінок України (журнальний рейтинг за версією редакції, — Фокус) навіть на сотому місці, то я не знаю!

Коли я дивлюся ваші з Анатолієм відео, мене не покидає думка про те, що ви використовуєте прийом протестантських проповідників, які втовкмачують парафіянам думку про те, що отримати доступ до істини вони можуть тільки з його допомогою. Правду — у Раду. Ви теж говорите, що всі ЗМІ брешуть і тільки ви говорите правду, без вас її ніхто не дізнається.

— Я не кажу, що ми — істина в останній інстанції. Узагалі, з чого почалося сходження зірки Анатолія? З того, що людина втомлена приходить додому, у неї немає часу, вмикає телевізор або сайт, а там брехня і фейк. Але є Анатолій, який говорить, що ось ця картинка не 2014-го, а 2008 року, що ось цей факт — брехня, я це підтверджую тим-то і тим-то. Чому зʼявився запит на його інформацію? Тому що люди помітили, що їх обманюють, і що є той, хто показує, у чому полягає обман.

Коли я висловлюю негативне ставлення до того чи іншого ЗМІ, це не тому, що хочеться з ними посваритися. Ні! Я кажу, що цей факт несправедливий, що так писати не можна! І журналіст, який використовує брехливу інформацію, на майбутнє буде знати, що так не можна.

Створюється враження, що один з наративів ваших способів спілкування з аудиторією — це декларувати, що всі проти нас, що ви в обложеній фортеці і вас треба рятувати.

— А що, не всі проти нас? Ну, крім адекватних людей.

Ви з Анатолієм віряни?

— Так. Я вірянка. Анатолій — теж.

До якої конфесії належите, якщо належите?

— У нашому суспільстві різко реагують на це питання, тому намагаюся не відповідати на нього. Але я — християнка, на цьому ставлю крапку, тому що вважаю, що віра повинна бути в серці людини. Я розчарована в деяких церквах. Мені не подобається конфлікт, який у нас штучно розвивають у суспільстві. Я не відчуваю негативу до церкви, я її відвідую. Я можу відвідати православну, католицьку церкву, тому що я заходжу поспілкуватися з Богом — для мене це визначальне. Я читаю Біблію і хочу, щоб у мене в серці було розуміння того, як себе поводити, щоб бути чесною. Мені здається, це основа всього. Усе інше — це атрибут.

Як ви познайомилися з Анатолієм?

— Я не знаю, чому всіх так хвилює це питання. Ми познайомилися звичайно, як усі люди, тому я не бачу в цій історії нічого особливого. Разом з тим, не хочу розповідати. Це було давно, але є моменти, які повинні залишатися особистими в історії двох людей.

Політичний компас

Напередодні виборів у Раду редакція Фокуса запустила тест "Політичний компас". Тоді ми не змогли додати партію Шарія на діаграму через досить лаконічну передвиборчу програму й очевидну нестачу ідеологічних заяв. Сьогодні ми отримали відповіді від Ольги Шарій — нехай і без докладної розшифровки. Політикиня пройшла тест як користувач, вказавши своє ставлення до таких тверджень:

1. Уряд повинен обмежити розмір зарплат керівників держкомпаній — погоджуюсь.
2. Україні необхідно збільшити податковий тиск на найбагатших — скоріше погоджуюсь.
3. Заради зниження податкового тягаря варто було б скоротити обсяг соцвиплат і фінансування пільг — не погоджуюсь.
4. Україні потрібен вільний ринок землі — скоріше не погоджуюсь.
5. Вартість газу для населення не повинна відрізнятися від вартості газу для підприємств — не погоджуюсь.
6. Державні витрати на медицину варто збільшувати, а не зменшувати — погоджуюсь.
7. Заради підтримки вітчизняного виробника держава повинна вводити загороджувальні мита на імпортні товари — погоджуюсь.
8. Держава повинна виділяти більше грошей на розвиток культури і спорту — скоріше не погоджуюсь.
9. Варто скасувати спрощену систему оподаткування для малого та середнього бізнесу — не погоджуюсь.
10. Вища освіта в Україні має залишатися безкоштовною — скоріше погоджуюсь.
11. Держава не повинна регулювати курс національної валюти — скоріше погоджуюсь.
12. Україні не варто виконувати вимоги МВФ, якщо вони погіршують добробут громадян — скоріше погоджуюсь.
13. Уряд повинен контролювати роботу НБУ — скоріше погоджуюсь.
14. Соціальна рівність важливіша за економічний розвиток — нема позиції.
15. Вартість проїзду в громадському транспорті повинна бути ринковою — скоріше не погоджуюсь.
16. Україні варто переглянути підсумки приватизації — скоріше погоджуюсь.
17. Уряд має значно підвищити розмір мінімальної заробітної плати — скоріше не погоджуюсь.
18. Україні необхідно прискорити процес приватизації держвласності — не погоджуюсь.
19. Національні меншини мають право отримувати освіту рідною мовою — погоджуюсь.
20. У школах потрібно ввести уроки патріотичного виховання — не погоджуюсь.
21. Смертна кара повинна застосовуватися в деяких випадках — не в Україні.
22. Деякі країни і культури є природними ворогами — не погоджуюсь.
23. Держава має право підтримувати ту чи іншу церкву — не погоджуюсь.
24. Україні необхідна децентралізація — нема позиції.
25. Держава повинна захищати традиційні сімейні цінності — скоріше не погоджуюсь.
26. Усі важливі для суспільства питання необхідно вирішувати на референдумах — скоріше не погоджуюсь.
27. Держава має право забирати ліцензії в ЗМІ в разі загрози національній безпеці — не погоджуюсь.
28. Необхідно посилити громадський контроль над спецслужбами — скоріше погоджуюсь.
29. Проституція повинна бути легалізована — не погоджуюсь.
30. Марихуана повинна бути легалізована — не погоджуюсь.
31. Ухвалення закону Савченко було помилкою — погоджуюсь.
32. Задля вирішення питання Донбасу можна йти на переговори хоч з Путіним, хоч з керівниками т. зв. ЛДНР — погоджуюсь.
33. У гомосексуальних і гетеросексуальних пар повинні бути рівні права — скоріше погоджуюсь.
34. Варто дозволити вільне носіння короткоствольної зброї — не погоджуюсь.
35. Заради звільнення українських полонених можна йти на політичні поступки — нема позиції.
36. Варто дозволити подвійне громадянство в Україні — скоріше погоджуюсь.