Без бензину і бітуму. Чим загрожує Україні припинення постачань з Білорусі

Ера зони вільної торгівлі з Республікою Білорусь, схоже, наближається до кінця. 26 травня Білорусь ввела режим індивідуального ліцензування на імпорт деяких українських товарів. У їхньому списку кондитерські вироби, шоколад, соки, пиво, плити ДСП і ДВП, шпалери, туалетний папір і упаковка, сільгосптехніка, пральні машини і меблі. Ліцензування введено на шість місяців. В Україні такий крок розглядають як спробу витіснити українські товари з білоруського ринку.

"Поки обмеження не стосуються ключових товарних груп, але небезпека, що Білорусь переведе все у формат торгової війни, є", — вважає Ігор Тишкевич, експерт програми "Міжнародна і внутрішня політика" Українського інституту майбутнього.

Кроки та заходи: чому запроваджується ліцензування товарів

Офіційно в Білорусі повідомили, що причина рішення про ліцензування економічна. Мовляв, Україна веде недружню політику й обмежує доступ білоруських товарів, тому це крок у відповідь Білорусі, а компанія "Белавіа" і санкції до неї тут ні при чому. Про це повідомив Олександр Гур'янов, заступник міністра закордонних справ Білорусі.

"Україна останнім часом систематично порушує режим вільної торгівлі, який прописаний у Договорі про зону вільної торгівлі СНД. Щодо Білорусі діють вісім антидемпінгових і спецзахисних заходів України. Це стосується антидемпінгового мита на сірники, крохмаль, будівельні матеріали, цемент, лампи розжарювання. Ми багаторазово пропонували українській стороні, у тому числі були звернення на рівнях прем'єр-міністра, співголови Міжурядової комісії та зовнішньоторговельного регулятора, проводити консультації, використовувати механізми для зняття бар'єрів, пояснювати позиції сторін. Українська сторона відповісти на наші звернення ні разу не захотіла", — говорить Гур'янов.

У свою чергу заступник міністра економіки України Тарас Качка вважає, що не все так однозначно: "У Білорусі намагаються пов'язати ліцензування з рішенням від 22 квітня [мито 35% для імпорту транспорту з Білорусі]. Але без політичного контексту, звичайно, не обійшлося". Нагадаємо, Міжвідомча комісія з міжнародної торгівлі (МКМТ) України встановила факти дискримінаційних і недружніх дій з боку Білорусі щодо українських підприємств автомобілебудування і ввела спеціальне мито на імпорт автобусів, вантажних і спецавтомобілів з Білорусі в розмірі 35% від митної вартості. Це рішення зачепило в першу чергу білоруський МАЗ, частка якого на ринку продажів вантажного транспорту в Україні становить близько 20%.

"Обмеження — це відповідна міра після введення Україною місяць тому 35%-го мита на білоруські вантажівки й автобуси. Міра була симетричною за обсягом — імпорт цих транспортних засобів у 2020 році становив $ 118 млн. До продукції Мінського автомобільного заводу (МАЗ), який належить державі, давно були питання з точки зору ринкового ціноутворення", — зазначає Дмитро Горюнов, старший економіст Центру економічної стратегії.

У Кабміні тепер думають, як вирішити кризу. Тарас Качка зазначає, що в роботі кілька варіантів реагування на ліцензування з боку Білорусі, але чи будуть вони дзеркальними, не говорить.

"Тримаємо ситуацію під контролем. Залучені перший віце-прем'єр, прем'єр-міністр, весь уряд працює. Без паніки, ми знайдемо нормальне рішення", — заявив він у коментарі Фокусу.

Торгова війна з Білоруссю: кому добре, а кому ні

У Білорусі та України довга історія щільного торгового співробітництва. Причому імпорт білоруських товарів у нашу країну істотно перевищує український експорт: $ 2,87 млрд проти $ 1,33 млрд (у 2020 році). Тобто український ринок для білорусів — більш ніж важливий напрямок. Україна також зацікавлена в білоруському ринку, але експерти вважають, що трагічними вжиті стосовно українських виробників заходи називати не варто.

"Якщо справа дійде до заборони [на ввезення українських товарів, які тепер підлягають ліцензуванню], для експорту в цілому ефект буде незначним. У 2020 році експорт цих товарів з України в Білорусь становив $ 121 млн. Це лише 0,2% усього українського експорту", — пояснює Дмитро Горюнов. За його словами, 90% вітчизняного експорту під введене ліцензування не підпадають.

Згідно з даними посольства Білорусі в Україні, у минулому році з нашої країни в Білорусь імпортувалися сільськогосподарська і продовольча продукція, вантажні залізничні або трамвайні вагони, частини рухомого складу, плоский прокат, пластмасова тара, тара з паперу та картону, лікарські засоби. Це ключові групи вітчизняного експорту, і нове ліцензування боляче вдарить лише по двох з них — виробниках цегли (близько 70% його експорту припадає на Білорусь) і паперового пакування (частка експорту в Білорусь — 32%). Пивні компанії теж підпадають під ліцензування, частка українського експорту пива в цю країну — 27%. Експерти кажуть, що якщо Білорусь відмовиться видавати ліцензії на цей товар, компанії почнуть шукати інші ринки збуту.

"Частково це країни СНД або Азії й Африки. Питання в тому, чи готове українське МЗС оперативно допомогти експортерам", — зазначає Ігор Тишкевич.

За даними Центру економічної стратегії, для України найбільш важливі статті імпорту з Білорусі — бензин (про це далі в статті) і калійні добрива. Решта групи товарів, включаючи транспорт, у разі повномасштабної торгової війни буде нескладно замістити постачаннями з інших, у першу чергу європейських, країн. Деякі експерти вважають, що у відповідь на ліцензування Україна може спробувати почати діалог з Білоруссю, хоча в його результативність вірять не дуже. Хоча б тому, що стратегією сусідньої держави може виявитися цілеспрямоване зниження частки українського експорту при одночасному нарощуванні експорту з Росії.

Чи буде бензин з Білорусі?

У кінці травня 2021 року ЗМІ сколихнули повідомлення про те, що Білорусь може припинити постачання палива в Україну. У відповідь на це компанія "БНК-Україна" (імпортер білоруських нафтопродуктів) повідомила, що ніяких заборон поки немає, але обсяг постачань можуть скоротити через плановий ремонт Мозирського НПЗ з 1 червня. За словами Агії Загребельської, засновниці "Ліги антитрасту", держуповноваженої АМКУ у 2015-2019 роках, проблеми з імпортом палива також можуть бути пов'язані з розслідуванням економічного відділу Комітету держбезпеки Білорусі через знижки по терм-контрактах в Україні.

Як зазначає Анатолій Амелін, директор програми "Економіка" Українського інституту майбутнього, наша країна відчутно залежна від імпорту нафтопродуктів з Білорусі, так само як Білорусь залежна від українського ринку преміального палива. У 2020 році ми закупили в Білорусі 0,850 млн т бензину (це понад 30% українського ринку), 2,2 млн т дизпалива (30%-ва частка) і 0,38 млн т зрідженого газу (17%-а частка). У I кварталі 2021 року Білорусь імпортувала в Україну палива на $ 416,163 млн (46,5% від загального обсягу імпорту). Тобто для Білорусі ринок України дуже важливий.

Експерт Інституту енергетичних досліджень Юрій Корольчук вважає, що припинення або скорочення імпорту бензину з Білорусі призведе до подорожчання А-95 і зростання вартості дизпалива, автогазу і товарів, у ціну яких вагому частку займають витрати на транспортування.

Амелін ж не виключає, що в разі паузи імпорту А-95 з Білорусі на ринку утворюється дефіцит, адже середньомісячні постачання білоруського А-95 у 2021 році становили 55 тис. т (близько 50% ринку). На думку Корольчука, організація імпорту бензину з ЄС та інших країн потребують трьох-шести місяців, оскільки в Литви і Польщі поки немає вільних потужностей і все законтрактовано, а постачання морем з Туреччини виглядають "рулеткою" за ціною і вільними обсягами. Тому експерт побоюється скорочення ринку і часткової відмови від бензину.

"Обмеження можуть стосуватися лише імпорту А-95, тоді як паливо марки А-92 з Білорусі має поставлятися в повному обсязі. У зв'язку з цим є ризик, що на українських АЗС під виглядом А-95 продаватимуть 92-й з присадками", — попереджає Загребельська.

Втім, шанс уникнути паливного колапсу є.

"Щоб перекрити потребу в бензині, "Укртатнафта" повинна наростити переробку на 2 млн т, тобто вдвічі. Це реально, але вимагає значних інвестицій", — говорить Амелін. Ще 1,5 млн т дизпалива можна добрати за рахунок морських постачань. У Міненерго заспокоюють, що дефіциту палива не буде.

Бітумом — по будові

Криза в економічних відносинах з Білоруссю може спровокувати складності в будівництві через перебої і навіть припинення постачань бітуму. Як зазначає Агія Загребельська, у 2020 році обсяги споживання бітуму в Україні досягли рекордних цифр — понад 1 млн т. При цьому частка білоруського бітуму становить близько 50% українського ринку і 67% від усього його імпорту в Україну. Та й транспорт, залучений у будівництві доріг, переважно працює на дизпаливі, з постачаннями якого з Білорусі також можуть бути проблеми.

"Ввезти аналогічний обсяг бітуму нізвідки. Морські постачання і збільшення переробки дозволять перекрити потреби наполовину. Втім, кошти можна направити на цементні дороги або на об'єкти інфраструктури, які не потребують бітуму", — описує можливий вихід із ситуації Анатолій Амелін.

Однак, Загребельська зазначає, що цементні дороги дорожчі за асфальтобетонні, а ринок цементу монополізований, через що ціни завищені. Охочих імпортувати бітум за спекулятивними цінами теж з'явиться чимало. У підсумку президентський проект "Велике будівництво" стане ще більш дорогим задоволенням для бюджету.

Білоруські компанії не тільки постачають бітум для "Великого будівництва", а й заробляють на ньому. Холдинг "Белавтодор" залучений у реалізації десятків інфраструктурних проектів у дев'яти областях країни. Про припинення його діяльності інформації немає.

Юрій Корольчук підкреслює: у Білорусі немає альтернативного Україні напряму, куди можна збути мільйон тонн палива, тому, незважаючи на складні політичні моменти, Білорусь навряд чи обмежить постачання.