"Боюся, що Путін створить хибний привід для війни", — британський політик Брукс Ньюмарк
Чому західні країни не є єдині стосовно України і чи можна очікувати жорстких санкцій проти Росії, Фокусу розповів Брукс Ньюмарк — британський політик, колишній парламентарій та член секретаріату британського кабінету міністрів з питань громадянського суспільства.
Ситуація біля східного українського кордону, як і раніше, викликає тривогу у чиновників США та країн Європи. І поки одні висловлюють традиційне занепокоєння, інші держави постачають Україні озброєння та надають фінансову допомогу. Великобританія виявилася однією з перших країн, які оперативно відреагували. Так, міністр оборони Британії Бен Воллес перебуває зараз у Європі — для переговорів щодо більш жорстких санкцій проти Росії та підтримки України.
Чому на тлі нібито загрози російського вторгнення, про яке говорять країни ЄС та США, немає єдності, немає готовності прийняти реальні санкції проти РФ?
Я б провів різницю між стратегією ЄС та США. Сам ЄС поділений на Західну та Східну Європу. Французи хочуть, щоб у ЄС була інша стратегія, ніж у НАТО, а німці стурбовані енергетичною мертвою хваткою Росії. Німці, зі свого боку, диктують своїм меншим партнерам з країн Балтії щодо ЄС, таким як Естонія, що вони можуть і чого не можуть робити. Нещодавно вони заборонили суверенній державі Естонії надавати будь-яку військову підтримку Україні.
США очолює слабкий президент, який не думає, перш ніж відкрити рота. Минулого тижня він сказав, що вторгнення, якщо не брати до уваги "повного вторгнення", залишить НАТО з розбіжностями в тому, як реагувати! Справді! Будь-яке вторгнення, навіть найменше, є вторгненням на суверенну територію України. Йому треба було бути яснішим і твердішим [у своїх висловлюваннях].
Путін, мабуть, сміється з безладних послань Заходу. Лише Великобританія була рішучою у своїх меседжах та підтримці України, надаючи протитанкову зброю та іншу військову підтримку.
Чому Британії це вдалося? І чи можна говорити, що приймати рішення стало легше, не перебуваючи в Європейському Союзі?
Так, нарешті ми тепер незалежні від бюрократії ЄС, де рішення часто ухвалюються найслабшою ланкою в системі. Це дозволило нам в односторонньому порядку спробувати надати якомога більшу підтримку Україні. Однак ми також є частиною НАТО, і було б добре, якби решта НАТО наслідувала приклад Великобританії і рішуче відреагувала на агресивну поведінку Росії.
Чи можна говорити про те, що причини "млявої" політики деяких країн — в економічній залежності від Росії або (зокрема) у корумпованості західних політиків?
Я б не став стверджувати, що в ЄС чи США політики корумповані (або принаймні корумпованіші, ніж зазвичай), коли справа стосується Росії. Я думаю, що реальна проблема в ЄС і особливо в Німеччині — це економічні важелі, які Росія має щодо постачання енергоресурсів.
Чим раніше ЄС відірветься від російської енергетики, тим краще.
Який вихід із цієї ситуації? Зараз проходить багато міжнародних переговорів, але РФ непохитна у своїх вимогах.
Путін висуває необґрунтовані вимоги і знає це, вимагаючи виведення НАТО з колишніх країн Варшавського договору. Присутність НАТО у Східній Європі та країнах Балтії — єдине, що заважає Путіну створити новий СРСР.
Чи можна говорити, що Росія може відмовитися від своїх планів, якщо це дійсно так?
Росія не має наміру відступати. Ні США, ні НАТО не дали для цього жодних реальних підстав. Зараз на кордоні з Україною перебуває близько 127 000 російських військовослужбовців, включаючи контингент солдатів, і два дивізіони ракет класу "земля-повітря" С-400, відправлених у державу-маріонетку Путіна Білорусь, що ставить путінські війська поблизу Києва.
Що в такому разі всі сторони можуть зробити?
Щоб здійснити реальний економічний тиск на Росію, Німеччина повинна використовувати газопровід "Північний потік-2" як спосіб тиску на Росію, а США повинні виключити Росію із глобальної системи швидких платежів.
Я впевнений, що зараз, як мінімум, у разі будь-якого вторгнення НАТО розмістить більше військ та ракет у Польщі та країнах Балтії, що суперечить тому, чого хоче Путін.
Путін висуває необґрунтовані вимоги і знає це, вимагаючи виведення НАТО з колишніх країн Варшавського договору. Присутність НАТО у Східній Європі та країнах Балтії — єдине, що заважає Путіну відтворити новий СРСР.
Коли справа доходить до внутрішньої політики, Путін стикається з падінням популярності та знеціненням рубля. Поки що популярна незаконна анексія Криму, але війна з Україною — це непопулярна історія.
Якими ще можуть бути варіанти дій Росії?
Насправді я боюся, що Путін створить хибний привід для війни. З'являється все більше свідчень, що саме це він робить на сході України, де російські оперативники, схоже, планують акти саботажу проти своїх проксі-сил на Донбасі. Це дасть Путіну привід розпочати атаку, заявивши, що вона спрямована на захист етнічних росіян в Україні. Путіну все одно, що тоді подумає решта світу, поки він має громадську підтримку. Чого він і досягне, піднявши цей фальшивий прапор: "напад на етнічних росіян в Україні".
Якщо війна і розпочнеться, то навряд до 20 лютого, коли у Пекіні завершиться зимова Олімпіада. Путіну потрібен Китай на своєму боці (чи принаймні нейтралітет), і він не захоче заважати китайському президентові Сі проводити церемонію закриття Зимових Олімпійських ігор.
Що Росії дозволяє проводити таку жорстку політику у своїх "хотілках"?
Багато в чому Україна заплатила високу ціну за підписання Будапештського меморандуму 1994 року. Цей Меморандум виявився марним, як цигарковий папір, оскільки українці втрачають Крим і не мають ядерної парасольки, щоб захистити себе. Хоч би що трапилося, Україна може бути впевнена, що Великобританія зробить усе, що в її силах, щоб підтримати та захистити Україну та український народ.