Померти за Росію. Що відомо про генералів, яких "прибирали" на замовлення Кремля

Прибирали конкурентів

Кажуть, кар'єру "ката" Володимир Путін розпочав ще до того, як став президентом. У всякому разі, колишній заступник прем'єр-міністра РФ Михайло Полторанін підозрював нинішнього главу РФ в організації у 1998 році вбивства Лева Рохліна — генерал-лейтенанта, учасника першої Чеченської війни.

"Я не міг сказати прямо, що Путін організував вбивство Рохліна, відразу подадуть до суду і вимагатимуть доказів. Проте вся сукупність вірогідно встановлених подій та фактів навколо цього вбивства показує, що це аж ніяк не моя "здогадка" або вільне "припущення". Рішення про вбивство, я знаю точно, приймали на дачі у своєму вузькому колі чотири людини — Єльцин, Волошин, Юмашев і Дьяченко, хотіли спочатку доручити Савостьянову, колишньому керівнику московського ФСБ, але потім зупинилися на чекісті "з холодними риб'ячими очима", здатному на все…" — міркував Полторанін під час презентації своєї книги у 2010 році.

Лева Рохліна називали конкурентом Єльцина, який мав великий авторитет в армійських колах, і пророкували президентську посаду, якби не трагічний випадок — 2 липня 1998 року Рохліна застрелили на власній дачі.

У вбивстві генерал-лейтенанта звинуватили його дружину Тамару. За офіційною версією, вона імпульсивно вистрілила у сплячого чоловіка після сімейної сварки. Однак у справі було багато білих плям: охоронці Рохліна на допиті давали суперечливі свідчення, у ЗМІ писали, що за добу до вбивства зовнішній нагляд ФСБ за будинком Рохліна раптово зняли, Олександр Лукашенко, нинішній нелегітимний президент Білорусі, в розмовах із журналістами стверджував, що за кілька днів до того, що трапилося, особисто попереджав Рохліна про замах, що готують, і готовий був свідчити слідству, але його не допитували.

Примітно, що незабаром після смерті генерал-лейтенанта нікому тоді невідомий Путін отримав посаду директора ФСБ. Полторанін, близько знайомий з подіями в Кремлі, що відбувалися в ті роки, стверджував, що фактично відразу ж після вбивства Рохліна главу тодішнього ФСБ Ковальова вночі підняли з ліжка і в поспішному порядку, всього протягом 20 хвилин, змусили відповідно до указу президента передати свої повноваження новопризначеному Путіну. "І це стосувалося найпотужнішої спецслужби у світі! За які заслуги? І чи випадково все це?" — запитував Полторанін.

"Зайві" в Кремлі

28 квітня 2002 року службовий гелікоптер з генерал-губернатором Олександром Лебедем на борту впав у районі озера Ойське на півдні Красноярського краю. З 19 людей загинуло семеро. За офіційною версією, вертоліт розбився, тому що летів на низькій висоті й через погану видимість зачепив дроти лінії електропередач. Але пілоти, що вижили, говорили, що видимість була в нормі, а висота безпечною, ось тільки машина в якийсь момент почала буквально розвалюватися в повітрі. Пізніше соратник Лебедя Олег Захаров розповідав журналістам, що колишні офіцери ГРУ, які з власної ініціативи виїжджали на місце катастрофи, підтвердили — випадок запланували. Найімовірніше, до лопатей гвинта прикріпили вибухівку, яку активували із землі. Через вибух вертоліт просів і зіткнувся з ЛЕП.

У велику політику Олександр Лебедь влетів стрімко. Після участі у збройному конфлікті в Придністров'ї, де за його наказом російська артилерія завдала ударів по позиціях молдавських військ, що "спонукало" Кишинів до миру і зробило генерала "героєм", він посів третє місце на президентських виборах у 1996 році. За Лебедя голосували 14,5% виборців — майже 11 мільйонів людей. Причому, судячи з висловлювань Дмитра Медведєва через багато років, у 2012 році, генерал міг виграти ті вибори, але цього не допустили.

Писали, що бронзового призера президентських перегонів авансом зробили секретарем Ради безпеки РФ, пообіцявши крісло президента після відходу Єльцина, потім — губернатором Красноярського краю. А згодом, коли місце дісталося Путіну, просто "прибрали".

Варто зауважити, що 2002 став фатальним для дев'яти генералів. Серед загиблих — генерал-майор Федерального агентства урядового зв'язку та інформації при президенті РФ (ФАПСІ) у відставці Володимир Шевельов — його спалили в автомобілі — та колишній командувач авіації Федеральною прикордонною службою Росії Володимир Шатохін — загинув в автокатастрофі.

Чищення в армії

Ще один фатальний рік для російських генералів — 2010. Військові, незгодні з порядками найвищого керівництва, готують переворот. Він мав початися з масштабного листопадового мітингу, на якому офіцери вимагали б відставки голови Міноборони Анатолія Сердюкова, а якщо влада не почує — імпічменту тодішнього президента РФ Дмитра Медведєва. На чолі протестного руху був "наймолодший генерал у СРСР" Владислав Ачалов. Але перевороту не судилося статися. Менше ніж за місяць до мітингу загинула вся "верхівка" протесту.

У жовтні 2010 року під колеса електрички в Балашихському районі Московської області потрапив генерал-лейтенант Григорій Дубров. Його називали правою рукою Ачалова. Дубров був головою президії Російського антифашистського комітету та членом координаційної ради військово-патріотичних громадських організацій Росії. Разом з іншими російськими офіцерами він виступав проти режиму Путіна-Медведєва і планував вимовити промову на листопадовому мітингу "Армія проти Сердюкова".

Разом із Дубровим за загадкових обставин у жовтні 2010 року загинули генерал-лейтенант Міноборони РФ у відставці Борис Дебашвілі та колишній начальник розвідуправління головкомату військ МВС, генерал-майор Віктор Чевризов. Першого знайшли мертвим біля будинку в центрі Москви. Другий, за офіційною версією, вистрілив собі в голову з нагородного пістолета у власному під'їзді на вулиці Вієрній у Москві. Ще один — генерал-полковник Володимир Шаманов у жовтні 2010 року потрапив в автомобільну катастрофу в Тулі, але вижив.

2 листопада генерал-полковник Ачалов виступив з офіційною заявою: "Десантники не висувають жодних політичних вимог! Військового перевороту в Москві 7 листопада не буде!". Мітинг таки відбувся, але пройшов мирно, без жодних серйозних політичних вимог.

Влітку 2011 року 65-річний генерал-полковник Ачалов помер. За офіційною версією, через "тяжку тривалу хворобу".

Хвиля самогубців

Нова хвиля генеральських смертей припала на 2014 рік, коли Росія окупувала Крим і розпочала війну на Донбасі. Цього разу за збігом обставин чільні генерали один за одним пускали собі кулі в чоло.

Вночі 3 січня 2014 року застрелився віцеадмірал Юрій Устименко. Говорили, він довго й тяжко хворів. У деяких медіа Устименка згадували як "адмірала, який вкрав український авіаносець". Саме під керівництвом Устименка 1991 року авіаносець "Адмірал Кузнецов", який після розпаду СРСР мав залишитися у власності України, "пішов" до Росії.

У лютому 2014 року ще один тяжко хворий генерал-лейтенант ВПС Росії у відставці В'ячеслав Апанасенко вистрілив собі в голову. Його дочка стверджувала, що провиною усьому — відсутність знеболювальних. У передсмертній записці Апанасенко просив нікого не звинувачувати, окрім Міністерства охорони здоров'я та уряду.

18 березня — в день, коли Росія після незаконного референдуму в Криму окупувала півострів, застрелився ще один генерал-майор ЗС СРСР у відставці, Борис Саплін, а в червні — кулю в голову пустив генерал-майор ГРУ Віктор Гудков. Писали, що через депресію внаслідок раку. В липні застрелився генерал-майор Сергій Мішанін, колишній комісар Новгородської області. В минулому він — командир 205-ї окремої мотострілецької бригади та 122-ї мотострілецької дивізії. За даними міжнародної спільноти InformNapalm, контрактники 205 мотострілецької бригади в серпні 2014 року воювали на Донбасі.

За Донбас

Серед гучних генеральських смертей у період війни на Донбасі варто згадати загибель генерал-полковника Ігоря Сергуна, начальника Головного розвідувального управління Генерального штабу ЗС Росії, заступника начальника ГШ ЗС РФ. За офіційною версією російської влади, він помер від великого інфаркту 3 січня 2016 року. Проте, за інформацією американської приватної розвідувально-аналітичної компанії Stratfor, Сергун насправді помер у Лівані 1 січня 2016-го.

Як пишуть InformNapalm, генерал-полковник Сергун мав безпосереднє відношення до окупації Криму та планування військової операції проти України. Під його керівництвом окуповані частини Донецької та Луганської областей перетворилися на так звані "Л/ДНР". Також його ім'я пов'язують із катастрофою Боїнга-777 рейсу MH17, який збили ракетою "земля-повітря" в районі Тореза 17 липня 2014 року.

Як писав раніше Фокус, в Україні 27 день війни. За інформацією Генштабу, російські загарбники відмовляються виконувати наказ злочинного керівництва РФ та зазнають серйозних втрат. На території так званої "ЛНР" проводять мобілізацію, але мешканці ховаються від самопроголошеної влади.