Дипломатичний фронт: у світі повірили в перемогу України

Еволюція підтримки. Які країни допомагають Україні

"Тепер підтримку виражають не в словах стурбованості та іншого дипломатичного пафосу, а в реальній допомозі нашої армії. Ми бачимо, що головними союзниками України є Великобританія та США. Крім того, спостерігаємо, як низка країн суттєво змінили свою позицію після відкритого вторгнення. Серед них Німеччина, Франція, Норвегія, Швеція та Данія. Вони заявили й про постачання зброї, й про жорсткі санкції. Важлива роль Польщі та Туреччини", — каже політичний експерт Тарас Задорожний. Хоча він визнає: рівень підтримки виріс, але хотілося б більше.

Напередодні вторгнення РФ і перші дні мало хто вірив, що Україна витримає понад три дні. Цілком ймовірно, що розглядали сценарій Чехословаччини 1938: мовляв, заради порятунку всіх, необхідно принести жертву.

"До моменту повномасштабного вторгнення ставлення до України було погане. Країні згадували олігарха Ігоря Коломойського, корупцію, — каже політтехнолог Тарас Чорновіл. – У військовому плані США та Великобританія хоч і проявляли активність, але водночас говорили про абсолютну неминучість війни та програшу. Згодом це підтвердив і міністр закордонних справ України Дмитро Кулеба, який згадав, що представник однієї з впливових країн сказав: "Через 48 годин все закінчиться і настане нова реальність". А щоб програш не був тотальним, нам почали привозити зброю. Але яку! Не артилерійське, не системи протиповітряної оборони, а джавеліни, які призначені для партизанської боротьби. Тобто особливої віри в Україну не було”.

І загрозою у світі вважали не втрату України, а посилення Росії.

"НАТО готувалося жити в новій реальності — з Україною та її новим підконтрольним Москві керівництвом, як у Вірменії, — продовжує Чорновіл. — Єдина відмінність — США та Великобританія тиснули на фактор жорстких санкцій. Один з американських сенаторів проговорився чому: "Вторгнення неминуче, але ми маємо зробити все, щоб Україна стала для Росії Афганістаном, як колись для Радянського союзу". Тобто конфлікт мав би призвести до розпаду Росії".

Справжнім сюрпризом для західних партнерів стало те, що бліцкриг не вдався, а Україна вистояла не лише три дні, а й десять і навіть місяць. І після Україні почали постачати серйознішу зброю. Так, наприклад, днями Україна отримала першу частину зброї від США з нового пакета допомоги на $800 млн. Про його надання Байден оголосив після виступу президента Зеленського в Конгресі 16 березня.

"У такий спосіб можна говорити, що міжнародні партнери визначилися з двома позиціями. Перша: Україна вистоїть, їй треба допомагати. Друга: усіма силами послабити Росію", — каже Тарас Чорновіл.

Не провокувати Росію

Напередодні війни Міністр оборони Олексій Резніков сказав: тактика не провокувати Росію не працює і не спрацює. Треба сказати, що впродовж місяця після повномасштабного вторгнення деякі країни та НАТО загалом досі дотримувалися її. Наприклад, коли влада Польщі висловила готовність передати США винищувачі радянського виробництва МіГ-29, з подальшою передачею Україні, в Пентагоні пропозицію Варшави назвали неприйнятною.

"Джавеліни та стінгери — це ж американська зброя. Вона Росію не провокує? Літак з нашими льотчиками, який передали б Україні, нічим не відрізняється від них", — зауважує Задорожний.

Також спірна тема із закритим небом.

"Введення безпольотної зони над Україною призвело б до початку повномасштабної війни в Європі", — сказав 4 березня генсек НАТО Єнс Столтенберг. Секретар РНБО Олексій Данілов відповів: "Якщо НАТО не може закрити небо над Україною, ми самі закриємо його, дайте нам зброю".

Експерти звертають увагу, що публічні заяви — це лише вершина айсбергу.

Усі пам'ятають про позицію Німеччини до початку повномасштабного вторгнення. Вона була для України неприпустимою — Берлін відмовлявся надавати зброю та забороняв постачання іншим країнам. Але незабаром риторика змінилася. Спочатку Німеччина прийняла рішення відправити в країну тисячу одиниць протитанкової зброї та 500 ракет земля-повітря "Стінгер", а нещодавно сказала, що готова ще закуповувати.

"Позиція Німеччини не акцентована. Вона дозволила іншим європейським країнам надавати Україні зброю, заміщаючи її поставками своєї. Але не варто очікувати, що Німеччина діятиме відкрито — вона думає насамперед про своїх громадян", — пояснює Тарас Чорновіл.

Польська допомога. Чи відправлять до України миротворців НАТО?

За цей місяць Польща з друга та адвоката перетворилася на країну, яка сформувала для України надійний тил.

"Польща під прямими погрозами пішла на ескалацію, що показово. Але це означає, що триває залаштункова робота, про яку нам не обов'язково знати", — каже Чорновіл.

Як відомо, Польща виступає з пропозицією відправити в Україну миротворчу місію Альянсу.

"Ми маємо почати думати про лобіювання військової місії НАТО, щоб створити гуманітарні коридори та створити зону, закриту для польотів, хоча б в обмежених районах, — заявив напередодні голова делегації Європарламенту в комітеті Асоціації ЄС-Україна та ексглава МЗС Польщі Вітольд Ващиковський.

Щоправда, раніше міністри оборони країн-членів Альянсу відкинули цю ініціативу. Але в Польщі розуміють, шлях до розуміння не легкий. Не йдеться про вступ країни НАТО в конфлікт, а про те, що військові НАТО можуть перебувати на територіях, не зайнятих військами РФ, даючи цим чіткий сигнал, що світ не може миритися з воєнними злочинами.

"Помітно, що самі поляки зараз почали зміцнювати свою армію, заявили про її збільшення вдвічі. Там розуміють усі умовності п'ятої статті договору НАТО", — зауважує Тарас Задорожний. Польща, за словами експерта, сподівається отримати максимальний реальний захист від НАТО (військова присутність союзників у Польщі зростає вже зараз), щоб почуватися впевненіше та вільніше.

Україна — НАТО. Як війна з РФ зробила Україну ближчою до Альянсу

Крім того, за словами експертів, після початку повномасштабного вторгнення Україна як ніколи наблизилася до вступу в НАТО. Тому так важливо сьогодні не відмовлятися від євроатлантичного курсу, а тим більше під тиском Росії.

Нагадаємо, так званий "нейтралітет" — одна з тем переговорів між Москвою та Києвом, чого не приховують перемовники від України та Росії.

• По-перше, теза про те, що НАТО не надає Україні зараз захист (тому в майбутньому будуватимемо сильну армію, як у Швейцарії) – некоректна. Вже сьогодні Україна воює високоточною та новітньою зброєю Альянсу, а також отримує натовські розвіддані високого рівня в режимі реального часу. Раніше таких прецедентів не було.
• По-друге, Альянс ніколи не говорив Україні "ні" — це міф російської пропаганди. Навіть навпаки, в межах розробки нової Стратегічної Концепції в НАТО вже обговорюють питання, як до Альянсу можуть вступати держави, в межах яких існують окуповані території.

Окремо треба сказати про висловлювання деяких політиків про альтернативні союзи. Справді, нині можна виділити групу країн, зокрема ядерних, які допомагають Україні — США, Великобританія. Але навряд чи вони дадуть обіцянки в умовах війни. Якби одна з країн НАТО була готова вступити у війну, вона зробила б це без жодних союзів.