Троє в човні та Китай: яким буде альянс США, Японії та Південної Кореї

Примирення Японії та Південної Кореї та "Вашингтонська декларація"

Прем'єр-міністр Японії Фуміо Кісіда побував із офіційним візитом у Південній Кореї. Це перший офіційний візит голови японського уряду за 12 років. Поїздка стала відповіддю на візит південнокорейського президента Юн Сок Йоля до Токіо у березні цього року.

Зустріч у Токіо — це перший важливий крок до нормалізації складних двосторонніх відносин між Японією та Південною Кореєю. Під керівництвом президента Юн Сок Йоля, який прийшов до влади після президентських виборів минулої весни, Південна Корея взяла курс на покращення відносин із Країною Сонця, що сходить. Нова консервативна адміністрація вважає правильним зближення з партнером, який поділяє з Сеулом спільні інтереси безпеки, зокрема щодо північнокорейської ядерної загрози. Таким чином, поглиблення військово-політичного співробітництва з Японією було оголошено одним із завдань південнокорейської зовнішньої політики.

Вже оголошено про готовність Сеула та Токіо зміцнювати співробітництво у сфері безпеки на користь протидії ракетно-ядерній програмі КНДР, але ключовим пунктом спільної заяви став намір країн брати участь у тісних консультаціях з питань регіональної безпеки в Індо-Тихоокеанському регіоні та значущість тристоронньої взаємодії Республіка Корея — Японія з питань безпеки. У цьому контексті Юн Сок Йоль згадав "Вашингтонську декларацію", яку підписали американська та південнокорейська сторона. Документ спрямований на стримування ракетно-ядерної загрози КНДР і не виключає приєднання Японії.

До речі, підбиваючи нещодавно підсумки першого року свого правління, Юн Сок Йоль виділив покращення відносин з Японією, зміцнення альянсу зі США, "Вашингтонську декларацію" та посилення тристоронньої співпраці США, Південної Кореї та Японії в галузі безпеки.

Вісь і спиці. Як можуть взаємодіяти Вашингтон, Сеул і Токіо

Сполучною ланкою та ключовим драйвером створення трикутника Вашингтон — Сеул — Токіо є США, тому що для них тристоронній союз може стати однією з опор архітектури безпеки в Індо-Тихоокеанському регіоні.

Однією із стратегій зовнішньої політики США є так звана система "вісі та спиць". У її основі лежать двосторонні договори США із союзниками у регіоні: Японією, Республікою Корея, Філіппінами, Таїландом, Тайванем. Вісь — це самі Сполучені Штати, чиї договори зі стратегічними союзниками у регіоні уподібнені до "спиць". Подібна система є антиподом "мережевого" стратегічного союзу на принципах рівноправної участі та колегіальності при прийнятті рішень, як це влаштовано, наприклад, у НАТО.

В останні роки, особливо при адміністрації Джо Байдена, система "вісі та спиць" стала доповнюватися мережею малих багатосторонніх форматів — це Чотирьохсторонній діалог з безпеки (QUAD), що включає Австралію, Індію, США та Японію, а також AUKUS, що складається з Австралії, Великобританії та Сполучених Штатів. Тепер мережа може розширитись шляхом нового формату: США, Японія, Республіка Корея.

Торгові війни та напівпровідники. Чому США зацікавлені у партнерстві з Японією та Південною Кореєю

Для США найбільшим викликом у регіоні є не так ракетно-ядерна загроза з боку КНДР, як зростання впливу Китаю. Тому й першорядним завданням є не військово-політична консолідація союзників, а економічна. Захист ланцюжків постачання, мінімізація технологічної залежності партнерів США від Китаю мають пріоритетне значення для Вашингтона, у зв'язку з чим пріоритетною є взаємодія економік трьох держав (США, Японія, Південна Корея) в межах IPEF (Індо-Тихоокеанська економічна платформа для процвітання), освіта технологічного альянсу Chip4 (США, Тайвань, Південна Корея, Японія) та усунення бар'єрів у двосторонніх торговельних зв'язках Сеула та Токіо, накопичених за останні кілька років.

Зокрема, маються на увазі наслідки торгової війни 2019 року, коли Японія виключила Південну Корею з "білого списку" країн, що передбачає спрощений порядок контролю над експортом, а також запровадила обмеження на експорт до Південної Кореї трьох видів матеріалів, які використовуються під час виробництва напівпровідників: фтористого водню, фторованого поліаміду та фоторезисторів. Сеул зі свого боку подав скаргу до СОТ на введені Японією обмеження. Зараз, після двох зустрічей Фуміо Кісіди та Юн Сок Йоля, запущено процес усунення цих проблем.

Вашингтон має намір активніше залучати Південну Корею до співпраці у сфері напівпровідників, зокрема, у межах формату Chip 4 (США, Республіка Корея, Тайвань та Японія) як інструменту для обмеження Пекіна від технологій. У лютому цього року Південна Корея, Сполучені Штати та Японія провели першу сесію нещодавно створеного діалогу з економічної безпеки. Сторони обговорили співпрацю в галузі нових та ключових технологій, таких як квантові, біо- та космічні технології, а також стабілізацію ланцюгів постачання напівпровідників, акумуляторів та критично важливих мінералів.

На суші та на морі: взаємодія США, Японії та Кореї у військовій сфері

Проте за наявності екзистенційної для Сеула та Токіо загрози з боку Північної Кореї тристороння взаємодія у військовій сфері також активізувалася останнім часом. Минулого року вперше за п'ять років пройшли протичовнові навчання США, Республіки Кореї та Японії. Минулого місяця Південна Корея, США та Японія розгорнули у міжнародних водах Японського моря навчання з морської протиракетної оборони. У навчаннях брали участь понад 60 південнокорейських військових літаків, включаючи винищувачі F-35A, F-15K та KF-16, а також близько 40 літаків ВПС США, включно винищувачі F-16, штурмовики корпусу морської піхоти A-10 та F-35B, реактивні Літаки FA-18. Крім того, в них було залучено південнокорейський есмінець Yulgok Yi I, американський ракетний есмінець USS Benfold і японський Atago.

Спільні навчання були спрямовані на поглиблення співпраці в галузі безпеки та ефективніше протистояння збільшеним ракетним загрозам з боку КНДР, повідомили ВМС Південної Кореї. Їхньою метою було підвищення оперативної сумісності та комбінованих оперативних можливостей винищувачів трьох країн.

Розвідка та обмін військовою інформацією: супутники та ракети

Перспективним форматом співробітництва у трикутнику США — Південна Корея — Японія може бути обмін розвідувальними даними. Моніторинг ракетних випробувань та іншої військової активності КНДР — це важливе завдання для трьох країн, і абсолютно логічно, що одним із головних результатів зустрічі Юн Сок Йоля та Фуміо Кісіди у березні стало рішення про поновлення GSOMIA — Угоди про обмін військовою інформацією (General Security of Military Information Agreement) після її заморожування у 2019 р. на тлі погіршення двосторонніх відносин.

За даними південнокорейського інформагенства Yonhap, США, Південна Корея та Японія домовилися про налагодження обміну інформацією в режимі реального часу щодо запусків північнокорейських ракет через інтеграцію систем радіолокаційних станцій Сеула та Токіо за посередництва Вашингтона. Конкретні плани союзників у цій сфері обговорюватимуться на зустрічі глав оборонних відомств, яка відбудеться на початку червня у Сінгапурі. Крім того, це питання буде порушено під час переговорів лідерів трьох держав у Хіросімі 19-21 травня.

Передбачається, що головною сполучною ланкою що кординує в цьому процесі виступить Індо-Тихоокеанське командування США. Зокрема, Південна Корея, США та Японія зможуть негайно обмінюватися інформацією, отримуючи доступ до радарів та систем управління та контролю через Індо-Тихоокеанське командування США. Оскільки безпосередньо підключити радарні системи Південної Кореї та Японії, які не є союзниками, неможливо, було вирішено, що найкраще використовувати США як союзника обох сторін.

На порозі створення нового альянсу: збір даних про Китай і не тільки

Цілком можливим є укладення угоди між Південною Кореєю, Японією та США щодо обміну даних радіоелектронної розвідки, яка замінить GSOMIA та аналогічні двосторонні домовленості Вашингтона з кожним із двох союзників. Таким чином, потенційно трикутник США — Південна Корея — Японія може функціонувати у форматі розвідувального альянсу на кшталт Five Eyes (США, Великобританія, Нова Зеландія, Австралія, Канада), яке буде націлене насамперед на збір даних про військову активність КНДР, але, можливо, ще й інформації про маневри Національно-визвольної армії КНР.

У цьому контексті важливо наголосити на ще одній тенденції американської зовнішньої політики: зростання координації між євроатлантичними та азіатськими союзниками США. Ще в 2020 році було ініційовано діалог НАТО з Індо-Тихоокеанськими партнерами, до яких увійшли Австралія, Нова Зеландія, Республіка Корея та Японія. У 2022 році лідери чотирьох країн-партнерів вперше отримали запрошення на саміт Північноатлантичного альянсу, який відбувся в червні в Мадриді.

На початку 2023 року генеральний секретар НАТО Єнс Столтенберг під час азіатського турне відвідав Сеул і Токіо. Він заявив про намір альянсу розширювати присутності в регіоні, що, попри все, планується робити за рахунок Японії та Південної Кореї. Це проводиться, зокрема, і в межах реалізації концепції Global NATO — розширення меж співробітництва альянсу на глобальний рівень.

Таким чином сьогодні можна спостерігати поступове формування фундаменту для нового об'єднання в регіоні: США, Японія та Південна Корея.

Передчасно стверджувати, який саме вигляд у майбутньому матиме це об'єднання, але можна передбачити багатоаспектність: економічний та технологічний вектор тристороннього співробітництва змінюватиметься військово-політичним, адже наявність у регіоні таких загроз як ядерно-ракетна програма КНДР, експансія КНР в акваторіях Південно- та Східнокитайського морів (де розташовані острови Сенкаку/Дяоюйдао, суперечку за які ведуть Японія і Китай), конфлікт в Тайванській протоці, що тліє, не можуть залишитися поза увагою Вашингтона, Сеула і Токіо.

Звичайно, для формування повноцінного альянсу необхідно подолати низку складнощів. Однак за найсприятливішого розвитку обставин союз США, Японії та Південної Кореї стане ключовою складовою нової архітектури безпеки в Індо-Тихоокеанському регіоні.