Розділи
Матеріали

Замість НАТО: які гарантії запропонують США для України в безпековій угоді

Тетяна Катриченко
Фото: Getty Images | Президент США Джо Байден під час зустрічі з українським лідером Володимиром Зеленським оголосив про підтримку України та оголосив про надання Києву ще 225 мільйонів доларів допомоги

США прагнуть замінити двосторонньою безпековою угодою запрошення України до НАТО під час вашингтонського саміту 9-11 липня 2024. Українська сторона наполягає: договір має бути підписаний напередодні, і мати конкретні перспективи щодо вступу України до Північноатлантичного Альянсу. Інакше — РФ відчуватиме перевагу. Фокус з'ясовував, коли з'явиться угода, та чи буде вона схожа на ізраїльську.

Безпекова угода зі США: українські сподівання

"Ця угода має бути взірцевою: враховувати реальні можливості США та найкращі елементи вже підписаних Україною безпекових угод", — сказав не так давно керівник офісу президента Андрій Єрмак. Він уточнив: вона має працювати не гірше, ніж американський меморандум з Ізраїлем, який підтвердив ефективність спільних дій союзників під час нещодавнього відбиття масованої атаки Ірану на Ізраїль.

Насправді безпекова угода з США є однією з найочікуваніших. Прогнозується, вона надаватиме гарантії щорічної військової підтримки та сталої допомоги технологіями.

За словами народного депутата, заступника голови парламентського Комітету з питань нацбезпеки, оборони та розвідки Єгора Чернєва, Україна сподівається, що безпекова угода зі США не буде слабшою за меморандум про безпеку між Сполученими Штатами й Ізраїлем.

"За цим меморандумом Ізраїль має окремий рядок фінансування й допомоги в оборонному бюджеті США з року в рік, — пояснює він. — Ми також хочемо отримати гарантії щорічної військової підтримки й допомоги технологіями. Ми вже фактично є стратегічним партнером для США, адже зараз ніхто не отримує більше за нас військової допомоги. Думаю, що в безпековій угоді будуть закріплені конкретні кроки, конкретні суми та конкретні умови допомоги".

Гарантії США загублені у бюрократії

Якою буде угода, експерти прогнозують з обережністю.

США, як ще близько 30 держав пообіцяли, що підпишуть з Україною двосторонні документи, які гарантуватимуть їй підтримку у боротьбі з зовнішнім ворогом. Обіцянка виникла як відповідь на тиск з боку президента Володимира Зеленського щодо запрошення Києва до НАТО та неготовність Альянсу, насамперед США, вдатися до такого кроку. Зрештою Україна вже підписала понад десять договорів з країнами-партнерками. США — на черзі.

Серед узгоджених "гарантій": продовження надання Україні "сучасного військового обладнання з пріоритетом на протиповітряну оборону, далекобійну артилерію та вогневі засоби дальньої дії, бронетехніку та інші ключові засоби, такі як бойова авіація". А також розвідданих, тренування військових, розвиток оборонно-промислової бази України.

Експерти зауважують: попри вже звичне словосполучення "гарантії безпеки", у цих документах саме про гарантії не йдеться, а лише про "запевнення" та "домовленості".

"Ці угоди не можна назвати гарантіями безпеки. Гарантії безпеки — це коли ядерні держави, такі як, США або Британія, говорять, що ми надаємо конкретні гарантії безпеки якійсь території. Так було у випадку Швеції, цій країні надали ядерну парасольку до вступу до НАТО. І така угода передбачає зобов’язання двох сторін", — говорить Фокусу політичний експерт Тарас Загородній.

Він зазначає, що не варто очікувати, що угода буде набагато сильнішою, ніж угода з Великобританією. "Очевидно, що зараз Вашингтон затягує підписання, не в останню чергу через великий бюрократичний апарат — на кожній ланці вони хочуть брати менше зобов’язань. Проте наразі ніхто не сумнівається, що угода буде підписана. І це стане поштовхом для підготовки нових обіцяних угод, зокрема, зі Швейцарією та Південною Кореєю", — додає аналітик.

Безпекова угода України у порівнянні з гарантіями для Ізраїлю

Експерт Ради зовнішньої політики "Українська призма" Олександр Краєв говорить, що порівнюючи з Ізраїлем, Філіппінами та Тайванем, Україні не вдасться досягти такого рівня домовленостей.

"Ані в форматі ключового союзника поза НАТО як Ізраїль, ані ключового партнера в сфері оборони як Індія. Але до цього й не треба рватися, не треба йти, бо наші відносини з американцями розвиваються за власною траєкторією. Нам треба викачувати максимум з того, що є, і не чіплятися за існуючі формати. Жоден з них не дасть нам повноцінних гарантій безпеки. У кожної з держав, яким США допомагає, загрози інші, і відповідно їх формати працюють. Для нас необхідно щось особливе та нове".

Нагадаємо, США допомагають не тільки Ізраїлю. Свого часу Вашингтон оголосив про зобов'язання з питань безпеки щодо Тайваню, Південної Кореї та Філіппін. Це дозволяє цим країнам більш впевнено себе почувати.

Президент США Джо Байден і президент України Володимир Зеленський проводять двосторонню зустріч у готелі Intercontinental у Парижі, 7 червня 2024 року
Фото: Getty Images

Як українські експерти, так й іноземні часто, говорячи про очікування від угоди, справді, згадують ізраїльську. У США з цією країною давня історія відносин.

"Вона почалась ще після війни Судного дня Ізраїлю проти Єгипту і Сирії. Тоді Ізраїль отримав американську допомогу без будь-яких угод. І існує цікава історія як Ізраїль змусив США допомагати собі. Тоді вони фактично пригрозили США, мовляв, або ви розв'язуєте нашу маленьку проблему, або ми влаштовуємо велику ядерну війну на території Близького Сходу, — розповідає Загородній. — І США без будь-яких умов, договорів та конгресів виділили допомогу, яка летіла просто за указом президента Річарда Ніксона. Тільки у 1979 році був підписаний один договір про співпрацю та захист. У 1988 році був вигаданий статус держави поза НАТО. Але Ізраїль не просто очікував допомоги, він розвивав свій ОПК, кооперуючись з США, реалізовуючи спільні програми. Наразі у США не всі підтримують дії Ізраїлю щодо Палестини, але зупинити допомогу не можуть саме через значну інтеграцію ОПК. Тож і Україна має стати частиною цієї безпекової, технологічної системи. Тоді питання чи допомагати, чи ні просто не стоятиме".

Рішення напередодні саміту НАТО

Політично США — найперша країна, яка виступає наразі проти запрошення України до НАТО. І позиція Вашингтону залишається незмінною.

"Нам більше потрібне політичне запрошення, тобто той сигнал чи знак, який покаже і нам, і росії, що Україна рухається до НАТО, а РФ не може впливати на рішення Альянсу. Не показати якогось руху вперед у цьому питанні порівняно із самітом у Вільнюсі можна сприймати як слабкість НАТО. Водночас запрошення України в Альянс означатиме, що саме за нами зарезервоване 33 місце", — говорить Єгор Чернєв.

Угода з США може бути тимчасовою альтернативою запрошенню до Альянсу.

"В угодах неодмінно має бути пункт про НАТО. Ми знаємо ставлення американців до вступу України у НАТО. Воно дуже невизначено. Американці досі нас не підтримують у цьому. Остання заява Байдена демонструє, що вони взагалі не бачать Україну у НАТО. І це має бути змінено. В усіх попередніх двосторонніх договорах міжнародні партнери говорять, що вони підтримують українське членство у НАТО у найближчій перспективі. І це було закріплено документально у формі двосторонніх безпекових домовленостей. Якщо нам це вдасться проштовхнути з американцями, це можна вважати величезним досягненням", — говорить Краєв.

Експерт зазначає, основна причина, чому затягнулось підписання цієї угоди — американці хотіли зробити її основним результатом Вашингтонського саміту.

"Тобто Білий дім прагнув представити двосторонню угоду як ключове досягнення багатостороннього саміту НАТО. І абсолютно логічно, що для нашої сторони це неприпустимо. І тому станеться це на саміті "Великої сімки", що є досягненням", — додає він.

Як повідомляє Financial Times з посиланням на американських співрозмовників, Україна та США підпишуть двосторонню угоду про безпеку за декілька днів до Саміту миру. Володимир Зеленський і Джо Байден для цього зустрінуться на полях зустрічі лідерів країн G7, який відбудеться 13-15 червня в італійському місті Апулія.

Зазначається, що ця безпекова угода, дійсно, стане найважливішою з серії угод, що Україна уклала з країнами-членами НАТО, які передбачають зобов’язання щодо довгострокової підтримки, включаючи військову підготовку, обмін розвідданими та економічну допомогу.

Сміливість та наполегливість

"Коли йдеться про реалізацію, доводиться чути, що будь-які такі подібні угоди необов’язкові — вони не ратифіковані парламентами. Але запитайте країни НАТО, такі як Латвія, Естонія та Литва, вони не надто впевнені, що ратифіковані угоди НАТО їм допоможуть, — говорить Тарас Загородній. — Треба розуміти, що будь-яка міжнародна угода підписується з такими лазівками, аби не завжди було можна її виконувати, якщо немає можливості чи бажання. Наприклад, якщо відкрити 5 статтю статуту НАТО, то там ви знайдете два пункти, які бентежать. В одному зазначено, що у разі нападу на всіх кожна країна визначає сама параметри своєї участі, зокрема, й військові. Тобто перекладаючи з дипломатичної мови на мову практичного застосування: якщо завтра РФ почне окуповувати Естонію та Латвію, а Німеччина надішле два шоломи і велику стурбованість, то в принципі це теж буде вважатись виконанням статуту НАТО. Також у договорі взагалі немає питання відновлення територіальної цілісності. Там є питання безпеки. А де починається безпека НАТО у разі ймовірного захоплення половини Латвії чи частини Польщі? Ми повинні розуміти, що якщо ми хочемо, щоб нам допомагали, ми повинні самі бути сильними. Сильним завжди допомагають. Сильні завжди створюють менше проблем, вирішують питання. Для слабких існують велика стурбованість, плескання по плечу, співчуття, якщо тебе вбивають в концтаборах, і більше нічого".

Іншими словами експерт говорить, що політичних запевнянь та реального посилення від США оборонно-промислового комплексу, як у випадку Ізраїлю, може бути достатньо.

Загородній наполягає: наразі в українців є безпрецедентний шанс бути сміливими — Україна має право диктувати свій порядок денний.

"Давайте запитаємо, чому раніше ми говорили про запрошення до НАТО, а досі не зрозуміло, чому воно ще не пролунало. Не запрошуєте — поясніть. Тоді давайте F16 вже зараз. У вас є 3000 ATACMS. Навіщо вони вам? Україні є, де їх застосувати. Американські політики, як і будь-які політики світу, не хочуть напружуватись. Ми й так їх дратуємо війною, наполегливістю, ламаємо їх плани".

Найголовніше, на чому акцентують експерти наразі, двостороння угода з США дасть старт посиленій співпраці оборонно-промислового комплексу. Україні критично необхідно ставати частиною ОПК західного світу. І західний світ дуже зацікавлений в українському ОПК.

Насправді, Україні вже вдалося багато на шляху оборони. Найскладнішим та найпринциповішим рішенням можна вважати рішення про дозвіл цілити західною зброєю по території РФ.