Втішний приз: що пропонує США замість вступу України до НАТО
НАТО планує відправити в Україну спеціального представника, аби збільшити свої довгострокові зобов’язання перед Києвом на тлі війни з Росією. Очікується, що ця людина буде не політичним радником, а винятково технічним — контролюватиме допомогу, а не наближатиме Україну до Альянсу. Фокус розбирався, які відносини Україна-НАТО напередодні саміту у Вашингтоні, та чи можливі нові формати співпраці.
Нові можливості для України в НАТО
У Північноатлантичному Альянсі (НАТО) вже певний час обговорюють створення посади спеціального представника в Україні. Про це пише американський журнал Foreign Policy. Причина — збільшення зобов’язань НАТО перед Україною та тривалу перспективу.
Очікується, що спеціальний посланник постійно перебуватиме у Києві та контролюватиме та координуватиме підтримку України від Альянсу, включно з потоками військової допомоги з різних західних країн. Йдеться і про те, що НАТО має намір розширити співпрацю з Україною у сфері оборонних технологій і надавати більше розвідданих.
"Ми шукаємо шляхи інституціоналізації частини двосторонньої підтримки, яка надходить до України, і введення її в НАТО, щоб забезпечити більшу узгодженість цієї допомоги та адекватний розподіл тягаря між Альянсом у нашій колективній підтримці України", — заявила пані посол США в НАТО Джуліанна Сміт, яка, очевидно, підтримує ідею створення нової посади.
Але є й ті, хто ставиться до таких дій з обережністю, оскільки такі діє не є одним з етапів України на шляху до НАТО, а, скоріше, відволікальним маневром.
"Це частина втішного призу, який ми всі намагаємося створити. Це ще один приклад того, що ми робимо замість того, що насправді хоче від нас Україна", — сказав один із чиновників НАТО виданню на умовах анонімності.
Експерт-міжнародник, колишній директор Координаційного бюро європейської та євроатлантичної інтеграції Секретаріату Кабінету Міністрів України Вадим Трюхан нагадує, що в Україні давно функціонує представництво НАТО.
"Спочатку воно було розділене на два офіси. Перший займався комунікаціями між Україною і НАТО. Другий, так званий офіс документації та інформації НАТО, — роз’ясненням, що таке НАТО в Україні, — говорить він Фокусу. — І така конфігурація була виправдана певний час, коли рівень підтримки вступу України до НАТО серед українських громадян був на рівні 12-15%. Потім вони об’єднали його в одне представництво. Від того, що його очільника назвуть спеціальним представником нічого не зміниться. Звичайна гра слів. Не буде в нього якихось надповноважень, які стосуватимуться впливу на позицію США, Німеччини чи інших країн, які поки виступають проти вступу України в Альянс. Не буде в нього і якихось більш розширених можливостей, типу безперешкодного доступу до президента України, уряду чи міністерств. Це той випадок, коли персона абсолютно нічого не вирішує".
Наразі відомо, що ідею призначити спецпредставника члени Альянсу ще обговорюють.
Напередодні 75-го саміту НАТО: без зайвих обіцянок
Україна вже кілька років після початку широкомасштабного вторгнення чекає на офіційне запрошення до НАТО та можливість стати частиною Альянсу. 11 липня минулого року генеральний секретар НАТО Єнс Столтенберг заявив, що Україна стане членом Альянсу без ПДЧ і отримає запрошення, коли на це погодяться союзники й "будуть виконані умови". Частина країн цю ідею підтримують, але є й ті, зокрема, США, які виступають проти, радячи зосередитися на нагальних викликах.
9-11 липня 2024 року у Вашингтоні відбудеться 75-й саміт лідерів країн НАТО. Президент України Володимир Зеленський у січні заявив, що сподівається на два рішення на саміті — про передавання нових систем ППО і про конкретні кроки назустріч членству України в Альянсі. Він збирається й особисто до Вашингтону.
28 травня The Telegraph із посиланням на власні неназвані джерела повідомляв, що західні партнери закликали Україну цього року не вимагати запрошення до НАТО на щорічному саміті у Вашингтоні. Видання пише, що це рішення "засмутить Зеленського, якого колеги попередили, щоб він не вимагав від альянсу неможливого".
"Україну цікавить запрошення до членства, з тим, щоб вона чітко розуміла, що цей шлях колись доведеться пройти, і він призведе до мети, — наполягає колишній директор Координаційного бюро європейської та євроатлантичної інтеграції Секретаріату Кабінету Міністрів України. — Так, Україна, свідома, що може довгий час тривати процес перемовин, хоча б такий як між Туреччиною та ЄС. Але цілком очевидно, що США і Німеччина не готові до цього. Тому нині навіть на загальні декларації на кшталт "Україна стане членом НАТО можливо за якихось умов" не доводиться. На жаль в Вашингтоні немає стратегічного бачення і сміливості стосовно необхідності ігнорування ультиматуми Путіна й інтегрувати Україну в євроатлантичний простір де-юре вже".
Тож аби демонструвати проміжні результати в Альянсі, передусім США, які не бачать наразі Україну в Альянсі, намагаються дати інші обіцянки. Спочатку Вашингтон прагнув представити двосторонню угоду як ключове досягнення багатостороннього саміту НАТО. Але для України це неприпустимо, про що лунали заяви. Нині запропоновано надіслати спеціального представника НАТО, який має посилити співпрацю поза межами Альянсу.
Вирішальна позиція США
Насправді США є одними з головних противників вступу України до НАТО у найближчій перспективі. В опублікованому 4 червня інтерв'ю Time президент США Джо Байден сказав, що в його розумінні мир в Україні — це коли країна-агресор РФ більше не може окупувати Україну. Та додав, що для цього членство України в НАТО не є необхідним. Байден визнав, що саме він був одним із тих, хто не готовий був підтримати "натовізацію України", тобто членство в Альянсі.
Експерти пояснюють, що Байден не готовий до запрошення України в НАТО через страх радикального погіршення американських відносин з РФ, що призвело б до ескалації не тільки в Україні, а й у світі. І не в останню чергу через те, що останнім часом президент РФ Володимир Путін та заступник голови Радбезу РФ Дмитро Медведєв, а також інші російські високопосадовці, все частіше згадують про можливе застосування ядерної зброї. Саме цього бояться американські чиновники, маючи підстави думати, що РФ не жартує.
Кандидат політичних наук, експерт-міжнародник Станіслав Желіховський зазначає, що США заважає відчувати достатню свободу у цьому питанні через внутрішній процес, відсутність достатньої єдності в середині Альянсу та страх перед ескалацією.
"Навряд чи вони переоцінюють можливості Росії, але радше бояться її не прогнозованості в питанні застосування зброї масового знищення, — зауважує у коментарі Фокусу він. — Також США залишає Росії можливість вдатися до перемовин щодо мирного врегулювання. Не виключаю, що щось може бути покладено на стіл переговорів в цьому сенсі. Обіцянка не приєднувати Україну до НАТО. Хоча я сподіваюсь, до торгів цим питанням не дійде, Україна матиме можливість приєднатись до Альянсу".
Желіховський у цьому контексті також згадує двосторонні безпекові угоди, і найважливішу з них — із США, підписання якої Вашингтон пригальмовує, текст угоди ще не відомий. Важко передбачити, чи в угодах неодмінно буде пункт про НАТО.
"Хоча вони є запобіжником від війни, проте, підписавши їх, Україна не буде захищена цим статутом НАТО, вашингтонським договором та колективною безпекою. Можливо членство в ЄС нас теж певною мірою захистить, якщо новий напад станеться в найближчі роки. Тож я швидше думаю, що зараз наявна тенденція на замовчення перспектив України щодо вступу до НАТО, задля зменшення спекулятивних заяв і дій з боку Росії. НАТО полюбляє приймати подібні рішення непублічно, не на загал. Усі прогресивні рішення раніше приймалися за зачиненими дверима. Тож поведінка США може бути частиною гри НАТО, США й інших країн-членів", — додає аналітик.
Подальші кроки
Але повертаючись до питання, що може бути навзаєм окресленої перспективи вступу України в НАТО, запропоновані інші формати. Експерти зауважують, не варто їх навіть обговорювати.
"Україна вже досягла максимуму того, що стосується політичної співпраці з НАТО. Далі може бути тільки членство. Після ради Україна-НАТО нічого вже не можна придумати. Це просто відмовки наших західних партнерів для власного самозаспокоєння і заспокоєння українського політикуму. Тому я б власне не звертав увагу і не очікував би ще якісь придумані новіші формати, яких не існує у природі", — говорить Вадим Трюхан.
Інше питання — тема вступу в НАТО України зараз навмисно замовчується. Одна з причин, аби нею не могли спекулювати ані РФ, ані політики у США.
"Питання членства України в НАТО може бути використане як інструмент для досягнення або політичних цілей, або цілей проти опонентів. Існують ж такі ідеї, які мають кремлівське походження, на кшталт того, що гіпотетичне членство України в НАТО призвело до російсько-української війни. Можливо РФ так собі це уявляла чи прикривалась цим, щоб знайти казус беллі. Але на заході є окремі політики та політичні сили, які радо використовують такі наративи, для звинувачення своїх політичних опонентів, в тому, що вони воліють бути яструбами цієї війни. Членство України в НАТО також можуть використовувати країни, які нібито виступають "за мир". Зокрема, Угорщина. Вони часто використовують такі висловлювання, що можливе членство України в НАТО може призвести до більшого глобального конфлікту, в який буде втягнуто більшу кількість країн. Не можна применшувати роль Альянсу в допомозі Україні, але щодо членства я не поспішав би поки що говорити. Саме тому наші партнери радять нам не порушувати ці питання так гостро", — говорить експерт-міжнародник Станіслав Желіховський.
Такі вагання призвели вже до тектонічного розколу у позиції держав-членів стосовно майбутнього України напередодні саміту НАТО.
Є держави, які виступають за членство України в НАТО. Це — Польща, країни Східної Європи, Балтики, Північної Європи, Великобританія. А є такі, які обережні, живуть ілюзіями, ніби не можна провокувати РФ до ядерної ескалації і війни.
"Але Путін всіляко демонструє не просто неготовність до перемовин, чи кроків назад, він підвищує ставки, прямо припускаючи можливість обміну ядерними ударами між РФ і США. Це черговий ядерний шантаж, який на жаль для України досягає успіху у вигляді розколу", — говорить Трюхан.
Тож, на думку експерта, завдання України — не ображатись, не гримати дверима, а обов’язково брати участь в саміті, привертаючи увагу широкої громадськості до того, що така позиція, яка вже була в історії у випадку Німеччини напередодні Другої світової війни, може призвести до катастрофи.
"Уряди західних держав залежать від думки власних громадян. І якщо у майбутньому буде громадський тиск на уряди — позиція буде змінюватись. Поки ж Україна в цьому питанні програє російській пропаганді, яка працює практично у всіх державах світу, намагаючись фортифікувати свою позицію у світі, формувати позитивну для неї громадську думку". Зокрема, про несприйняття України як члена Альянсу.