Сьогодні марсіанська станція Al Amal (араб. "Надія") після семимісячного перельоту зробила маневр виходу на орбіту навколо Червоної планети. Тепер розпочалася наукова дворічна програма, але команда розраховує, що зрештою місія буде продовжена до 2025 року. Про це пише Reuters.
Перша арабська космічна місія на Марс стартувала на борту ракети-носія H-IIA зі стартового майданчика Космічного центру Танегасіма в Японії 20 липня о 00:58 за київським часом. Безпілотний зонд Al Amal успішно відокремився від ракети через годину після запуску.
Автоматична міжпланетна станція створювалася з 2014 року в рамках масштабної програми Emirates Mars Mission, яка реалізується Об'єднаними Арабськими Еміратами з 2006 року з метою розвитку науково-технічного потенціалу країни і розширення людських знань про атмосферу Марса. Станція, що стала першим марсіанським дослідницьким апаратом ОАЕ та країн арабського світу, створена космічним центром імені Мохаммеда бін Рашида спільно з Університетом Колорадо в Боулдері, університету Арізони та Каліфорнійським університетом у Берклі.
Власне станція невелика — разом із паливом її загальна маса становить 1,5 тонни. Вона оснащена двома сонячними панелями загальною потужністю 1,8 кВт для підживлення вбудованих акумуляторів, що забезпечують живлення наукового обладнання, параболічної 1,5-метровою антеною з високим коефіцієнтом посилення, антенами з низьким коефіцієнтом посилення, а також шістьма двигунами. В оснащення також входять зіркові датчики для визначення орієнтації апарату в космосі, маховики і вісім невеликих двигунів, що регулюються.
"Надія" приземлятися на Марс не буде, обмежившись лише дослідженням атмосфери. Вона повинна дати відповіді на важливі питання щодо процесів, які відбуваються в газовій оболонці Марса. Зараз Марс — млява планета з дуже розрідженою атмосферою, що складається переважно з вуглекислого газу. Водночас численні сліди річок та озер, які колись існували на поверхні Марса, вказують на те, що раніше вона була більш придатна для життя.
"Надія" повинна допомогти зрозуміти механізми, що призвели до втрати атмосфери планети, шляхом спостережень за воднем і киснем, а також досліджень взаємодій між верхніми і нижніми шарами газової оболонки.