Вчені три роки стежили за рідкісними чорними лелеками — з 19 птахів вижив тільки один
У 2019 році GPS-трекерами були помічені 19 пташенят чорних лелек. Вчені стежили за рідкісними птахами і майже всі вони загинули.
У Росії робляться спроби врятувати рідкісних чорних лелек, ці птахи неймовірно потайливі та біологія їх погано вивчена. З цією метою на пташенят надягають GPS-трекери, і завдяки ним вчені зʼясували, де птахів підстерігає найбільша небезпека. Про це пише NatGeo.
Ареал проживання чорного лелеки розтягнутий аж від західних узбереж Європи до Камчатки, при цьому точно відомо, що лелеки з Європи летять на зиму в Африку, але є ще зимівлі й в Азії: це низкогірʼя Гімалаїв у межах Пакистану, Індії та Китаю, а також центральні райони Індії, південний схід Китаю (зокрема Тайвань).
Гнізда чорні лелеки будують в лісі, і на відміну від білого лелеки цей птах не наближається до людей. Пташенят у величезних гніздах на деревах вони виводять від трьох штук до семи. Однак виживають не всі — якщо пташеня випадає з гнізда, то гарантовано гине. Однак і в міру дорослішання їх підстерігають небезпеки.
Так, у 2019 році вчені встановили GPS-трекери на 19 пташенят, у надії зрозуміти, що відбувається з рідкісними птахами, коли вони покидають гніздо та починають шлях на зимівлю в теплі країни.
Один лелека був підстрелений в Пакистані, інший загинув на кордоні Індії, у деяких треки обривалися в Росії та Казахстані в періоди весняного або осіннього полювання — саме в цей час лелеки летять на зимівлю або назад. А мисливці відстрілюють навіть представників видів, які зникають.
Здебільшого сибірські чорні лелеки зимують в штаті Мадхʼя-Прадеш в Індії і там досить спокійно, проте небезпека чекає на них під час польоту.
До 2021 року дожили три пташеняти з 19, однак зараз додому, у Сибір летить тільки один. Трекери двох інших замовкли 22 лютого і 18 березня.
Лелека, який вижив, навіть отримав імʼя на честь поета Роберта Рождественського, який в дитинстві жив в Алтайському краї, у селі Косиха. Вчені відстежили, що Роберт перезимував в Індії, 27 березня вже був в оазисі південніше Кабула, через дві доби подолав гори Паміру, пролетівши над ними на висоті більше 4 000 метрів, і дістався до оазисів Вахшської долини в Таджикистані, де тиждень літав від оазису до оазису. Тепер він був в Узбекистані і йому залишилося пролетіти майже 2 000 кілометрів до рідного гнізда.