Далеко-далеко в космосі. "Вояджер-1" виявив вібрації в міжзоряному просторі
Зонд NASA забирається все далі у незвідані області, роблячи нові відкриття на своєму шляху.
Майже через 10 років польоту у міжзоряному просторі, космічний апарат NASA "Вояджер-1" виявив слабкий, але постійний гул міжзоряного газу. Про це повідомляє Forbes.
Астрономи з Корнелльського університету зазначають, що після переходу в локальну міжзоряне середовище апарат виявив постійні коливання плазми. Відкриття було зроблено на відстані приблизно в 10 астрономічних одиниць (а.о.), де 1 а.о. відповідає шляху від Землі до Сонця.
"Вимірюючи зміни в плазмі, ми можемо побудувати карту розподілу плазми на шляху Вояджер-1", — говорить провідний автор статті з Корнелльського університету Стелла Окер.
Такі дані дозволяють дізнатися більше про процеси, які визначають, як плазма поводиться і взаємодіє з частинками і магнітними полями у міжзоряному середовищі.
Проте, незважаючи на існування такої плазми (газ з атомів і молекул, позбавлений одного чи декількох електронів), в міжзоряному просторі як і раніше дуже багато пустот.
У цій плазмі на кожен кубічний сантиметр припадає близько 0,1 атома, тоді як повітря, яким люди дихають на Землі, містить мільярди атомів на кожен кубічний сантиметр, каже Окер.
"Щільність, яку нам вдалося виміряти, відповідає нашим очікуванням, з огляду на попередні вимірювання Вояджера", — зазначає вчений.
Але все ж відкриття "Вояджера" стало несподіванкою.
"Сигнал цих вібрацій маскується трохи вище порога шуму приладу Вояджера-1 Plasma Wave System (PWS), тому в даних ми не очікували знайти нічого подібного", — підкреслює експерт.
Раніше космічний апарат намагався відстежувати так звані "події плазмових коливань" для вимірювання щільності міжзоряного простору. Вони відбуваються, коли викиди сонячної корональної маси посилають ударні хвилі, що поширюються через всю Сонячну системи, викликаючи масивні, але короткі коливання навколо "Вояджер-1".
"Але ми змогли виявити слабкі коливання навіть тоді, коли Сонце не викидає корональної маси", — говорить Окер.
Той факт, що слабкі коливання плазми настільки стійкі в часі, говорить про те, що "Вояджер-1" може майже безперервно вимірювати щільність простору навколо себе. Дані дають вчені якнайповнішу картину того, як плазма розподіляється в міжзоряному середовищі за межами геліосфери.
Щоправда, в отриманих даних поки залишається багато неясного.
"Ми поки не знаємо, чому ми почали реєструвати ці вібрації тільки з січня 2017 року, але не раніше", — розповідає Окер.
Проте, поки "Вояджер" буде збирати дані про коливання, він зможе прогнозувати міжзоряну космічну погоду.
"Вояджер" рухається у тому ж напрямку, що і Сонце. У певному сенсі апарат досліджує стан міжзоряного середовища попереду нас", — зазначає автор дослідження.
Окер сподівається, що "Вояджер-1" продовжить фіксувати сигнал принаймні ще кілька років.
Слабкі плазмові коливання, мабуть, є особливістю ближнього міжзоряного середовища, і це відкриває нові можливості для наступного міжзоряного зонда.
"Майбутній зонд може бути розроблений для дуже точного виявлення таких сигналів, а це означає, що майбутня місія зможе безперервно вимірювати щільність космосу з ще більшою точністю, ніж "Вояджер-1", — підсумувала Окер.
Запущений у вересні 1977 року "Вояджер-1" рухається зі швидкістю понад 60 тис. км/год і залишається найвіддаленішим об'єктом у космосі, створеним людиною.