Учені перетворили равликів на кіборгів і стали свідками справжнього побоїща (відео)
Щоб зрозуміти, як мікроскопічні сухопутні равлики P. hyalina захищаються від своїх хижаків, експерти прикріпили до їхніх ворогів крихітний комп'ютер і простежили за ними.
Учені з університету Мічигану застосували незвичайний підхід до збереження дикої природи: перетворили ворогів, які перебувають під загрозою тварин, на кіборгів, щоб стежити за ними і вивчати, як вони полюють, пише Futurism.
Ще в 1970-х роках на островах Товариства у Французькій Полінезії вчені ввели інвазивного равлика під назвою рожевий вовчий равлик (лат. Euglandina rosea). Однак те, що було за цим, було справжньою кривавою бійнею, оскільки інвазивний равлик знищив майже всі місцеві види деревних равликів у цьому районі.
Це була руйнівна втрата біорізноманіття, але пʼяти видам вдалося вижити, включаючи Partula hyalina. Тепер, завдяки дослідженню, опублікованому в журналі Communications Biology, дослідники нарешті зʼясували, як їм це вдалося.
Обидва равлики — P. hyalina і рожевий вовчий равлик, що полює на першого, ведуть нічний спосіб життя. Однак, дослідження показало, що равлики P. hyaline здатні відображати набагато більше сонячного випромінювання, ніж рожеві вовчі равлики, що дозволяє P. hyaline підніматися вище по кронах дерев і залишатися на яскравому світлі, небезпечному для їхніх родичів.
Щоб перевірити свою гіпотезу, дослідники з університету Мічигану приклеїли крихітний компʼютер під назвою Michigan Micro Mote (M3) до раковини рожевого вовчого равлику і використовували дані з її сонячних панелей у ролі індикатора того, скільки сонячного світла можуть витримати равлики.
Але ось P. hyalina — загрозливий вид, що перебуває під охороною, тому що маніпуляції з ним, що знижують виживання, заборонені. У результаті чого біологи вирішили закріпити пристрій на листках, на яких мешкали ці равлики (вони харчуються по ночах, а дні проводять, закріпившись на нижній поверхні).
Робота повністю підтвердила первісну гіпотезу команди. У середині дня листя, на яких живуть P. hyalina, отримувало вдесятеро більше сонячного світла. Навіть якби E. rosea здійснювали вилазки за P. hyalina протягом ночі, вони навряд чи б встигали спуститися до настання дня і сховатися від випромінювання, що загрожує для них швидким пересиханням і перегрівом.