За тисячі років до першої свічки. Експеримент показав, як первісні люди освітлювали печери
Дослідники відтворили кілька систем штучного освітлення, грунтуючись на археологічних знахідках.
Учені відтворили три поширених типи палеолітичних систем освітлення (факели, жирові лампи й осередки), щоб з'ясувати, як первісні люди могли жити і творити в глибинах своїх печер. Про це повідомляє SciTechDaily.
Людям було необхідне світло для доступу до найглибших частин печер. Тип доступного світла багато в чому визначав, як використане середовище печери. У цьому сенсі важливу роль відігравали інтенсивність і тривалість світла, а також площа освітлення і колірна температура.
Автори дослідження з Університету Кантабрії використовували археологічні свідчення про джерела освітлення, виявлені в печерах з наскельним мистецтвом у Південно-Західній Європі. Учені вирішили експериментально відтворити системи штучного освітлення, які могли використовувати первісні мешканці печер.
Автори проводили свої експерименти в печері Isuntza 1 в баскському регіоні Іспанії. Дослідники відтворили на основі археологічних знахідок п'ять смолоскипів (зі смоли плюща, ялівцю, дуба, берези та сосни), дві лампи з тваринним жиром (кістковий мозок корови та оленя) і невелике вогнище (дуб і ялівець).
Різні системи освітлення володіли різними характеристиками. Дерев'яні факели, зроблені з декількох палиць, найкраще підходили для дослідження печер або перетину широких просторів, оскільки вони давали світло у всіх напрямках (майже до 6 метрів). Смолоскипи було легко транспортувати, і вони не засліплювали факелоносця, незважаючи на високу інтенсивність світла.
В експерименті факел горів у середньому 41 хвилину. Основним недоліком факела була велика кількість диму.
Жирові лампи часто гасли і вимагали ретельного спостереження, хоча їх було легше запалювати повторно. Але вони були дуже зручні для освітлення невеликих просторів протягом тривалого періоду часу — з інтенсивністю світла, подібною свічці. Такі лампи могли освітлювати до 3 метрів і не підходили для транспортування через сліпучий ефект. Вони могли горіти протягом години, доповнюючи світло смолоскипів.
Учені також відтворили вогнище, статичну систему, яка горіла дуже сильно і згасла через 30 хвилин. Дослідники зазначають, що швидше за все, місце було невідповідним через переміщення повітряних мас у печері.
Автори зазначають, що експеримент був важливий для більш глибокого розуміння того, як первісні люди могли створювати свої твори мистецтва в найвіддаленіших куточках печер. Далі вчені хочуть з'ясувати, якою діяльністю займалися первісні люди в різних частинах печер, з огляду на джерела світла.
"Штучне освітлення було вирішальним фізичним ресурсом для розширення складного соціальної й економічної поведінки в палеолітичних групах, особливо для розвитку перших спелеологічних досліджень і зародження наскельного мистецтва", — пишуть автори дослідження.