За тисячі років до першої свічки. Експеримент показав, як первісні люди освітлювали печери

Учені відтворили три поширених типи палеолітичних систем освітлення (факели, жирові лампи й осередки), щоб з'ясувати, як первісні люди могли жити і творити в глибинах своїх печер. Про це повідомляє SciTechDaily.

Людям було необхідне світло для доступу до найглибших частин печер. Тип доступного світла багато в чому визначав, як використане середовище печери. У цьому сенсі важливу роль відігравали інтенсивність і тривалість світла, а також площа освітлення і колірна температура.

Автори дослідження з Університету Кантабрії використовували археологічні свідчення про джерела освітлення, виявлені в печерах з наскельним мистецтвом у Південно-Західній Європі. Учені вирішили експериментально відтворити системи штучного освітлення, які могли використовувати первісні мешканці печер.

Автори проводили свої експерименти в печері Isuntza 1 в баскському регіоні Іспанії. Дослідники відтворили на основі археологічних знахідок п'ять смолоскипів (зі смоли плюща, ялівцю, дуба, берези та сосни), дві лампи з тваринним жиром (кістковий мозок корови та оленя) і невелике вогнище (дуб і ялівець).

Різні системи освітлення володіли різними характеристиками. Дерев'яні факели, зроблені з декількох палиць, найкраще підходили для дослідження печер або перетину широких просторів, оскільки вони давали світло у всіх напрямках (майже до 6 метрів). Смолоскипи було легко транспортувати, і вони не засліплювали факелоносця, незважаючи на високу інтенсивність світла.

В експерименті факел горів у середньому 41 хвилину. Основним недоліком факела була велика кількість диму.

Жирові лампи часто гасли і вимагали ретельного спостереження, хоча їх було легше запалювати повторно. Але вони були дуже зручні для освітлення невеликих просторів протягом тривалого періоду часу — з інтенсивністю світла, подібною свічці. Такі лампи могли освітлювати до 3 метрів і не підходили для транспортування через сліпучий ефект. Вони могли горіти протягом години, доповнюючи світло смолоскипів.

Учені також відтворили вогнище, статичну систему, яка горіла дуже сильно і згасла через 30 хвилин. Дослідники зазначають, що швидше за все, місце було невідповідним через переміщення повітряних мас у печері.

Автори зазначають, що експеримент був важливий для більш глибокого розуміння того, як первісні люди могли створювати свої твори мистецтва в найвіддаленіших куточках печер. Далі вчені хочуть з'ясувати, якою діяльністю займалися первісні люди в різних частинах печер, з огляду на джерела світла.

"Штучне освітлення було вирішальним фізичним ресурсом для розширення складного соціальної й економічної поведінки в палеолітичних групах, особливо для розвитку перших спелеологічних досліджень і зародження наскельного мистецтва", — пишуть автори дослідження.