Ще не дозріли: учені вважають, що життя навколо карликових зірок навряд чи можливе

Одними з найпоширеніших зірок у Всесвіті є червоні карлики, навколо яких обертаються сотні скелястих екзопланет. Більше того, червоні карлики — одна з головних цілей для пошуків життя у Всесвіті, пише Inverse.

Однак, Девід Кіппінг, астроном з Колумбійського університету, не впевнений, що червоні карлики дозріли для інопланетного життя.

У своєму новому дослідженні, опублікованому в журналі Proceedings of the National Academy of Sciences, Кіппінг представив "парадокс червоного неба".

У дослідженні представлені рішення парадоксу, а також вивчається питання про те, чи є життя на Землі винятком або звичайним явищем.

"Парадокс червоного неба" полягає в тому, що червоні карлики є найбільш поширеним типом зірок у Всесвіті, перевершуючи за чисельністю такі зірки, як Сонце, у п'ять разів, і потенційно вони можуть підтримувати життя на планетах, які обертаються навколо них. Але поки пошуки життя не увінчалися успіхом.

Щоб розв'язати парадокс, Кіппінг і його команда дійшли до кількох варіантів пояснення:

• Везіння — люди своєрідні білі ворони Всесвіту з ймовірністю народження навколо жовтої зірки 1: 100.
• Обставини — щось, властиве червоним карликам, гальмує розвиток складного життя.
• Тривалість життя — можливо, у червоних карликів тривалий підлітковий період, і їм потрібно набагато більше часу, щоб створити умови, які дозволили б життю процвітати на їхніх орбітальних планетах.

"Перший варіант дуже малоймовірний, оскільки суперечить принципу Коперника (також відомий як принцип пересічності), згідно з яким людство не займає особливого становища у Всесвіті", — зазначає Кіппінг.

У дослідженні вчені більше схиляються до ідеї, що червоні карлики не є населеними зоряними системами. І в цьому відіграє ряд факторів:

• Зірки червоних карликів, як правило, мають високоенергетичні спалахи.
• Планети, які обертаються навколо них, як правило, припливно-відливні, а це означає, що одна сторона планети постійно повернена до зірки (і, отже, отримує основний тягар цих спалахів).
• Газові гіганти, такі як Юпітер, рідко формуються навколо червоних карликів, а в нашій Сонячній системі масивна гравітація Юпітера не дозволяє великим астероїдам проникати у внутрішню Сонячну систему.

Червоні карлики не тільки становлять найбільшу групу зірок у Всесвіті, а й також є найбільш довгоживучими зірками. Ці зірки, як правило, тьмяні і мають більш низькі температури, тому повільно спалюють свій водень. Це збільшує їхню тривалість життя в кілька разів більше, ніж у будь-якого іншого типу зірок.

Найближча зірка до нашої зоряної системи — червоний карлик Проксима Центавра. Зірка розташована на відстані близько 4,25 світлових років від Землі й обертається навколо двох відомих екзопланет.

Одна з екзопланет, Проксима Центавра b, обертається в межах жилої зони зірки, і деякі вчені вважають, що це найкращий шанс знайти населеність за межами Землі. Але якщо Кіппінг має рацію, то пошуки життя навколо Проксими Центаври, швидше за все, виявляться марними.

Оскільки NASA готується до запуску телескопа Джеймса Вебба в кінці жовтня, деякими з його головних цілей будуть червоні карлики.

"Нам варто заздалегідь з'ясувати, чи здатні ці зірки підтримувати життя, перш ніж ми почнемо вкладати величезні ресурси через одне лише припущення", — підсумував Кіппінг.

Розуміння потенційної населеності цих червоних карликів також допомагає експертам краще зрозуміти нашу власну зірку, а також те, чи є Сонце типовою зіркою у всьому Всесвіті, чи ж воно володіє якоюсь особливою речовиною, яка уможливила існування життя на Землі.