З усіх порід, які відвідав марсохід Curiosity частина тих, які однозначно є озерними становить лише близько 1%.
Марсохід NASA Curiosity вивчає кратер Гейл вже більше 8 років, і хоча ранні спостереження показали, що колись весь кратер міг бути заповнений водою, нове дослідження припускає, що замість цього в ньому була лише група ставків, пише New Scientist.
Попередні аналізи даних, отриманих за допомогою Curiosity, переважно спиралися на показник, званий хімічним індексом зміни для визначення того, як породи вивітрювалися з плином часу.
Вчений Джозеф Міхальськи з Університету Гонконгу і його колеги припустили, що оскільки ця система вимірювання була створена для застосування на Землі, вона може виявитися недійсною в екстремальному марсіанському кліматі. Замість цього, вони проаналізували концентрацію різних з'єднань, які з часом будуть змінюватися під впливом різних типів вивітрювання.
Вони виявили, що деякі шари породи, які досліджував Curiosity, справді взаємодіяли у своєму минулому з водою, але їх більшість ніколи не контактувала з рідиною.
Як зазначає Міхальськи, протягом сотень метрів пластів здається, що єдині шари, які явно є озерними, це нижні кілька метрів.
"З усіх порід, які відвідав марсохід, частина тих, які однозначно є озерними становить близько 1%", — додав учений.
Ці породи знаходилися переважно у тих відкладеннях у кратері, що знаходяться найнижче. Це говорить про те, що озеро було не таким глибоким і обширним, як вважали експерти раніше.
"На дні кратера Гейла була мережа невеликих озер, проте їх варто назвати, скоріше, неглибокими ставками", — підкреслив Міхальськи.
Породи, які не сформувалися у воді, виявилися вулканічними, тому вони могли утворитися з попелу від виверження вулканів після того, як вода в кратері Гейла висохла.
Спостереження, зроблені під час інших марсіанських місій, наводять на думку про те, що ці відкладення були відкладені вітром, а не водою, так що це може вирішити проблему невідповідності.