Американські експерти знайшли кореляцію між масою чорної діри і мерехтінням, що випускаються нею.
Астрономи розробили новий метод обчислити розмір надмасивних чорних дір: вивчаючи модель живлення цих невидимих гігантів, пише Space.com.
Експерти вже давно помітили мерехтливі візерунки в яскравості акреційних дисків, товсте кільце матерії, втягнуте гравітацією чорної діри. Але дослідники не були впевнені, що викликало це мерехтіння.
Тепер, вивчивши десятки відомих надмасивних чорних дір, команда астрофізиків встановила, що мерехтіння акреаційного диска пов'язане з масою чорної діри. Вони вважають, що ця ж техніка може бути застосована і до набагато менших об'єктів.
"Ці результати свідчать про те, що процеси, які викликають мерехтіння під час акреції, універсальні, незалежно від того, чи є центральний об'єкт надмасивною чорною дірою або набагато меншим білим карликом", — розповів Юе Шень, співавтор дослідження з Іллінойського університету в Урбані-Шампейні.
Щоб вивчити зв'язок між розміром надмасивної чорної діри і мерехтливим світлом диска, від якого вона живиться, вчені почали з відбору 67 таких гігантів, кожен з яких мав масу від 10 000 до 10 мільярдів разів більше маси нашого Сонця.
Надмасивні чорні діри набагато більше чорних дір зоряних мас, які утворюються внаслідок вибуху однієї зірки і мають масу в 3-10 разів більшу за масу нашого Сонця.
Коли ці дані показали кореляцію, дослідники вирішили подивитися і на набагато менші об'єкти з акреаційними дисками: білі карлики, які являють собою менші щільні залишки підірваних зірок, подібних до нашого Сонця. Учені сподіваються, що такий же зв'язок діятиме і для об'єктів із середньою масою.
На думку фахівців, особливо гостроцікавим різновидом була б чорна діра середньої маси, оскільки на сьогоднішній день експерти ідентифікували тільки один такий об'єкт.