Таємниця скрипки Страдіварі. Вчені знайшли відповідь, чому інструменти мають унікальне звучання

За 200 років досліджень, вчені не дійшли єдиної думки, що робить скрипки, створені Антоніо Страдіварі, Джузеппе Гварнері та іншими майстрами з Італії 18-го століття, такими унікальними. Серед можливих пояснень були і якість деревини, і секретні склади лаку для покриття дерева. Але зараз вчені дійшли висновку, що виробники обробляли свої інструменти сумішами мінералів, деякі з яких були виявлені вперше, повідомляє Forbes

Антоніо Страдіварі (1644-1737) за своє життя створив близько 1200 скрипок. Сьогодні залишилося близько 600 скрипок Страдіварі, кожна з яких може коштувати 10 мільйонів доларів.

Дослідження слідів хімікатів, що збереглися в деревині скрипок, підтвердило, що виробники інструментів обробляли їх розчинами мінералів, і деякі з них були ідентифіковані вперше.

"Всі мої дослідження протягом багатьох років базувалися на припущенні, що майстри піддавали сильній хімічній обробці деревину своїх скрипок, і це стало причиною чудового звучання скрипок Страдіварі і Гварнері", — говорить Джозеф Нагіварі з Техаського університету A&M.

За словами Нагіварі, Страдіварі та інші творці скрипок використовували для обробки деревини своїх інструментів суміш хімікатів, отриманих з мінералів, щоб запобігти пошкодженню організмами, які поїдають деревину. При цьому вони випадково поліпшили звучання готових інструментів.

Вчені виявили хімічні сліди тетрабората натрію і сульфатів металів у деревині, яка використовувалася для виготовлення скрипок між 1660 і 1750 роками. Тетраборат натрію зустрічається в евапоритових відкладеннях, що утворилися в результаті багаторазового випаровування сезонних озер. Тетраборат натрію досі використовується в різних засобах для прання та чистки, а в минулому використовувався також як інсектицид і фунгіцид, що вбиває шкідників. Сульфати міді і цинку, ймовірно, служили тій самій меті. У суміш додавали галун, мінерал евапорит, що містить сірку, алюміній, калій і натрій, для утворення слабокислого середовища в деревині, що запобігає зростання цвілі. Галіт або кам'яна сіль, додавали для контролю вологості, щоб зберегти деревину дуже сухою для мікробів і грибків і водночас запобігти деформації інструменту, викликану коливаннями вологості.

"Присутність цих хімікатів вказує на співпрацю між творцями скрипок і фармацевтами того часу. І Страдіварі, і Гварнері хотіли обробити свої скрипки, щоб мікроорганізми не роз'їдали деревину", — говорить Нагіварі.

"Це нове дослідження показує, що і Страдіварі, і Гварнері використовували свій власний метод обробки деревини. Вони могли дійти висновку, що спеціальні солі, які вони використовували для просочення деревини, також надавали їй деякі корисні механічні властивості і акустичні переваги. Ці методи трималися в секреті. У той час не було патентів. При візуальному огляді готового продукту неможливо було здогадатися, якими хімічними речовинами обробили скрипку".

Вчений говорить, що необхідні подальші дослідження, щоб зрозуміти, як хімічні речовини, якими обробили деревину, забезпечують бездоганну якість звуку.