Дістав би до МКС на орбіті. Апарат Juno виміряв глибину Великої червоної плями Юпітера
Учені завжди вважали, що шторми на Юпітері відбуваються тільки на тій глибині, куди може проникнути сонячне світло і де ще вода конденсується, проте нове дослідження показало протилежне.
Атмосфера Юпітера досить добре відома своїми сильними вихорами, найбільший із яких — Велика червона пляма (ВЧП), що вирує проти годинникової стрілки вже понад 100 років, пише Inverse.
Легендарний вихор такий великий, що може поглинути саму Землю. Проте до сьогодні вчені не до кінця розуміли, наскільки глибоким є ВЧП. Це вони й намагалися з'ясувати у своєму новому дослідженні за допомогою мікрохвильових і гравітаційних вимірів.
На основі даних, отриманих у ході місії Juno, дослідники також виявили, що шторми Юпітера проходять далеко під його хмарами та дозволяють добре розглянути внутрішню структуру хмар.
Велика червона пляма — це атмосферний вихор: постійна зона високого тиску, що створює антициклонічний шторм на планеті Юпітер, найбільший у всій Сонячній системі. Шторм змушує хмари обертатися проти годинникової стрілки зі швидкістю понад 643 км/год. Для порівняння, ураган 4 категорії на Землі має швидкість вітру до 241 км/год.
Але це не єдиний шторм, який захоплює атмосферу Юпітера. Насправді планета практично вся ними покрита. Шторми, як правило, тривають на планеті газового гіганта довго, тому що на ній немає твердої поверхні, і її погода переважно підживлюється внутрішнім теплом планети.
Вчені завжди вважали, що шторми на Юпітері відбуваються тільки на тій глибині, куди може проникнути сонячне світло і де ще вода конденсується. Проте нове дослідження показало протилежне.
Використовуючи дані з космічного апарату NASA Juno, вчені розглянули вертикальну структуру Великої червоної плями та двох інших штормів на Юпітері. З того часу, як Juno вийшла на орбіту Юпітера в липні 2016 року, вона робила обліт планети кожні 53 дні. Для того, щоб заглянути під вершини хмар Юпітера, космічний апарат використовував набір бортових приладів.
Мікрохвильовий радіометр (інструмент дистанційного зондування, що здійснює вимірювання енергії в мікрохвильовому діапазоні) Juno може бачити на сотні кілометрів углиб планети.
Так він показав, що шторми простягаються нижче за рівень, на якому конденсується вода й утворюються хмари і визначили, що глибина ВЧП становить від 300 до 500 км. Якби такий вихор утворився на Землі, то за висотою він досяг МКС на орбіті планети, настільки він гігантський.
Учені уважно вивчають Юпітер, оскільки він може містити відповіді історії походження Сонячної системи.
"Його розмір — одна з ключових причин, через яку він представляє для нас великий інтерес. Через те, що Юпітер настільки великий і масивний, вважається, що він сформувався першим. Тому, коли ми його вивчаємо, ми дивимося на ранню частину Сонячної системи, як утворилися планети, звідки ми з'явилися, як влаштована наша Сонячна система в цілому", — підсумував дослідник Скотт Болтон із Південно-Західного науково-дослідного інституту в Сан-Антоніо.