Природа вміє дивувати своєю міццю та пишнотою, часом вона творить справжнісінькі твори мистецтва.
Природа — неповторна та надзвичайно красива. Вона створює різні погодні умови, у тому числі снігопади, зливи, хуртовини, дощі та багато іншого. Однак іноді вона перевершує саму себе та породжує найнезвичайніші погодні явища, пише Discover Magazine.
Ось список 5 найдивовижніших із них:
1. Деречо
Це захоплююче погодне явище є тривалим штормовим вітером, який супроводжується грозою та рухається по прямій лінії.
Під час деречо пориви вітру сягають 93 км/год, а руйнівна смуга перевищує 400 км. Деречо формується, як правило, у Північній півкулі — у будь-яку пору року та доби.
На відміну від інших гроз, часто відбувається раптово. За лічені хвилини може виникнути дуже сильний вітер, досить сильний, щоб перекинути дорожні знаки, звалити великі дерева й обірвати дроти. Деречо також може серйозно пошкодити систему розподілу електроенергії в міській місцевості.
Ці вітри супроводжуються зливовим дощем і частими блискавками з усіх боків. За таких умов небезпечно їздити, особливо вночі. Деречо рухається швидко, проте завдати великої шкоди може за короткий час.
2. Пиловий вихор
Пиловий або піщаний вихор має вигляд маленького торнадо, що складається з пилу та бруду. У той час як звичайне торнадо утворюється з хмар і поширюється вниз до поверхні землі, пиловий диявол починається з вихрового руху повітря біля поверхні землі.
Він виникає в сухому кліматі при сильному прогріві земної поверхні сонячними променями, що призводить до висхідного потоку, який за певних умов може почати обертатися. Однак, на відміну від торнадо, пилові вихори вкрай рідко завдають шкоди.
Зазвичай висота піщаного вихору становить 10-20 м, проте іноді може досягати кількох десятків метрів. Усередині вихору швидкість вітру досягає 8-10 м/с і більше.
Також варто відзначити, що це погодне явище зустрічається не лише на Землі, а й на Марсі. Однак на Червоній планеті розміри пильного вихору можуть бути в десятки разів більшими, ніж на нашій планеті.
3. Вогняний смерч
Вогняний смерч, також званий вогняним торнадо — атмосферне явище, що утворюється при об'єднанні безлічі вогнищ горіння, діаметр якого становить від 30 до 300 м.
Набравши силу та швидкість, вогненний смерч створює власну погодну систему, концентруючи вихор у нижніх шарах атмосфери. Цей вихор піднімає вугілля, що тліє, попіл, полум'я, бруд і сміття. Його швидкість вітру становить 144 км/год, а тривалість – 20 хвилин.
Загалом це явище дуже рідкісне. Воно зазвичай виникає в результаті пожежі, виверження вулкана або через антропогенні фактори, наприклад бомбардувань. Температура вогняного смерчу може досягати 1090 °C.
Деякі вогняні смерчі утворюють купово-дощові хмари або вогняну грозу, які подвоюють вогняний ефект, додаючи більше тепла в атмосферу.
Вогняні торнадо надзвичайно небезпечні не тільки через пошкодження, що спричиняє вихор, але й через попіл і вугілля, що в результаті викликає нові пожежі. Шлях вогняного смерчу зазвичай непередбачуваний.
4. Хмари Кельвіна-Гельмгольца
Названі на честь фізиків Вільяма Томсона (барон Кельвін) і Германа фон Гельмгольца, ці хмари є незвичайними хвилястими хмарами.
Вони утворюються, коли менш концентрований теплий шар повітря проходить повз холодніший щільний шару (так званий зсув вітру). При цьому верхній шар повітря рухається швидше, ніж нижній.
Хмари Кельвіна-Гельмгольца формуються на висоті 5 км і через сплески середньої та сильної турбулентності становлять небезпеку для авіації.
Нестійкість Кельвіна-Гельмгольца було відкрито щодо динаміки рідин. Її можна виявити не тільки в хмарах, а й у сонячній короні, червоній плямі Юпітера та смугах Сатурна.
Вважається, що Вінсент ван Гог бачив ці хмари, перебуваючи на півдні Франції, що, можливо, і стало його натхненням для картини "Зоряна ніч".
5. Снігові рулони
Снігові рулони (також звані сніговими валами) — снігові кульки, що котяться і нагадують форму пончика. Вони формуються під дією сили вітру та гравітації без участі людини. Вони не завжди мають отвори посередині. Іноді вони мають більш спіралеподібну форму.
Умови, за яких формуються "снігові пончики", досить специфічні. Вологість, температура, вітер і шар снігу мають бути в ідеальному поєднанні одне з одним.
Так, вітер має бути досить сильним, щоб просувати снігові вали, але не настільки потужним, щоб їх зруйнувати. Шар снігу повинен бути вологим і пухким і покривати поверхню, але не прилипати до неї, а температура повітря трохи вища точки замерзання води.
Процес утворення снігових рулонів короткочасний, і його мало хто встигає побачити. Найчастіше вони зустрічаються в преріях Північної Америки та віддалених районах Північної Європи. Вони можуть бути розміром із тенісний м'яч і досягати 25-30 см у діаметрі та 30 см завширшки.