Розділи
Матеріали

Чужі на святі життя. Чому Україна не представлена на Венеціанському архітектурному бієнале

Україна не була представлена ​​на Венеціанському архітектурному бієнале — одній з найзнакових подій у світі сучасної архітектури. У минулому ми мали там свої павільйони, проте вони не надто вражали експертів і глядачів. І сьогодні нам просто нема чого показати на престижних міжнародних архітектурних виставках.

"Як ми житимемо разом?" – під таким девізом відбулося архітектурне бієнале у Венеції

"Як ми житимемо разом?" — під таким девізом відбулося архітектурне бієнале у Венеції. Це одна з найзнакових подій у світі сучасної архітектури, що об'єднала фахівців з усіх куточків планети.

Куратором заходу виступив ліванський архітектор, професор Массачусетського технологічного інституту Хашим Саркіс. Він відомий низкою цікавих проєктів, зокрема, побудовою муніципалітету міста Бібла у Лівані у вигляді трьох блоків, облицьованих пісковиком.

"Ми не можемо більше чекати, доки політики запропонують шлях до кращого майбутнього. Оскільки політика продовжує розділяти й ізолювати, ми можемо запропонувати альтернативні способи спільного життя за допомогою архітектури", — сказав у своєму маніфесті Саркіс.

Учасники бієнале спробували уявити своє бачення того, як архітектура змінить світ. І кожна країна віднайшла щось своє, особливе та неповторне.

Британська студія Unscene Architecture представила проєкт "Сад приватизованих насолод", що символізує занепад загальнодоступних громадських просторів, особливо для молоді.

Причина — перехід зелених зон у приватну власність. Unscene Architecture пропонує громадському та приватному секторам працювати разом і робити міські простори доступними для всіх людей. Зокрема, залучати громадян до розробки нових стратегій використання території.

Невелика європейська держава Люксембург поділилася досвідом подолання житлової кризи за рахунок реалізації концепції модульного житла. Архітектурна майстерня Studio SNDCA розробила такі будинки площею щонайменше 52 кв. м, де вистачає внутрішнього простору, світла, де панує мінімалізм інтер'єру. Одночасно таке модульне житло не потребує фундаменту, швидко збирається та розбирається.

Норвегія, Швеція та Фінляндія здивували гостей архітектурного бієнале колективістським підходом до організації житла. Вони презентували модель спільного проживання, яка є далеко не новою в Скандинавії. Зокрема, йдеться про кохаузінги, коли кілька будинків чи квартир мають спільний простір: кухню, бібліотеку, сауну, дитячий майданчик тощо.

У пострадянських країнах це може асоціюватися з не надто комфортними комунальними квартирами, але в скандинавських країнах акцентують увагу на відновленні спілкування сусідів, на екологічності таких поселень (переважно дерев'яні будівлі), на взаємодопомозі мешканців одне одному. З власного досвіду (мешкав у таких кохаузінгах під час навчання у Швеції) знаю, що така модель там сприймається як позитивна й ефективна.

Так кохаузінг ділиться на приватний, одержуваний і загальний простір, де все взаємопов'язане. Цікаво, що, крім компанії Helen&Hard, співавторами проєкту стали добровольці з кохаузингу Vindmøllebakken у норвезькій комуні Ставангер.

Це один із найцікавіших реалізованих експериментів щодо використання спільних просторів для взаємодії людей.

Естонці у своєму павільйоні зосередилися на проблемі розвитку малих міст, де нині скорочується населення. Один із засобів змінити міське середовище на краще — відновити центральну площу. Так, до сторічної річниці незалежної Естонії центральні частини та громадські простори 15-ти невеликих міст були оновлені.

Йшлося як про реконструкцію вже наявних площ, так і про створення нових і сучасних. Їх створювали зокрема за рахунок знесення старих будівель, що стояли порожніми та руйнувалися. Естонці запевняють — цей інструмент можна застосувати для адаптації міста до нової кількості населення, якщо воно різко скорочується.

Павільйон Люксембурга на Венеціанському архітектурному бієнале
Павільйон Іспанії на Венеціанському архітектурному бієнале
Павільйон Сербії на Венеціанському архітектурному бієнале
Павільйон Мексики на Венеціанському архітектурному бієнале
Павільйон Південної Кореї на Венеціанському архітектурному бієнале
Павільйон Єгипту на Венеціанському архітектурному бієнале
Павільйон Аргентини на Венеціанському архітектурному бієнале
Павільйон ФРН на Венеціанському архітектурному бієнале
Павільйон країн Північної Європи на Венеціанському архітектурному бієнале
Павільйон Італії на Венеціанському архітектурному бієнале

"Проблеми у раю" — так назвали свою виставку у Венеції польські архітектори. Вони присвятили її розвитку сільських територій країни. Через несприятливу екологію та коронавірус сьогодні все більше людей переїжджають у сільську місцевість. Але чи готова вона до цього? Поляки намагаються дати відповідь. І власне постановка питання є актуальною не тільки для Польщі, а й для України.

Сполучені Штати Америки довели, що їхні будівельні традиції є цілком актуальними й сьогодні. Ще з ХІХ століття у США будують сімейні будинки на дерев'яному каркасі. Зараз цей швидкий спосіб будівництва залишається одним із найпопулярніших в "одноповерховій Америці".

Творці американського павільйону просто відтворили настільки величезний дерев'яний каркас, який став символом їхньої традиційної архітектури. Не завжди варто вигадувати щось нове, якщо під рукою є прості та перевірені способи будівництва і вони до того ж швидкі, надійні й екологічні — кажуть американці.

Найкращим на архітектурному бієнале у Венеції було визнано павільйон Об'єднаних Арабських Еміратів. Місцеві фахівці пропонують максимально зменшувати використання цементу в будівництві за рахунок альтернативи. В Еміратах катастрофічно зникають водно-болотні угіддя через солончаки.

Унаслідок опріснення води у промислових масштабах утворюється концентрований соляний розчин. Сьогодні його просто скидають у Перську затоку і тим самим підвищують засоленість вод. З цього розчину на основі оксиду магнію створили новий будматеріал.

Тепер архітектори ОАЕ вирішать дві проблеми — екологізують будівництво та захистять порушену водну екосистему. У павільйоні Еміратів створили конструкцію-прототип Wetland із нового екологічного скріплювального матеріалу, і це стало наочним відображенням його можливостей.

Україна, на жаль, не була представлена ​​на Венеціанському архітектурному бієнале. У минулому мала там свої павільйони, які, однак, не надто вражали експертів і глядачів.

Проблема полягає у відсутності стимулів для інвесторів виступати замовниками оригінальних архітектурних рішень.

Зрештою навіть талановиті архітектори, яких у нас вистачає, не можуть себе реалізувати. І нам просто нема чого показати на престижних міжнародних архітектурних виставках.

Ігнорувати архітектуру як силу, що творить майбутнє, уже неможливо. Тому державі та місцевій владі потрібно формувати запит на сучасну новаторську архітектуру та давати простір для розкриття здібностей українських архітекторів. Вони зможуть втілити свої креативні ідеї лише тоді, коли замовники будуть зацікавлені фінансувати подібні експерименти.

Як наслідок наша архітектура не тільки споживатиме чужі напрацювання, а й створюватиме власні. І ми зробимо свій внесок у позитивні зміни планетарного масштабу.