Археологи виявили найстаріші мумії в Європі епохи мезоліту
Учені дійшли висновку, що муміфікація померлих була більш раннім та поширеним явищем у доісторичні часи, ніж вони вважали раніше.
У ході свого недавнього дослідження вчені повторно вивчили рештки 8000-річної давності, знайдені в долині Садо в Португалії в 1960 та 1962 роках. Додатковий аналіз старих решток показав, що ці мумії є найдавнішими в Європі, пише IFLS.
Археологи не лише вивчили фотографії 13 скелетних решток, провівши реконструкцію поз, у яких поховали тіла, але й застосували археотанатологію — метод, що вивчає рештки людини на археологічних розкопках, аналізуючи розташування кісток у могилах.
Реконструкція показала, що трупи були поховані до того, як деякі слабкі суглоби мумій почали розкладатися. Крім того, вони напрочуд добре зберегли свою анатомічну цілісність. Але що виділялося в цих тілах найбільше, так це їхні неприродні пози з ногами, притиснутими до сідниць. Деякі з них так щільно "упаковані", що дослідники підозрюють, що для збереження компактності тіл використовувалася щільне обгортання або зв'язування.
Свідчення муміфікації були особливо помітні на двох найсильніше вигнутих кістяках, кістки яких були зафіксовані настільки міцно, що, як вважають учені, вказують на якусь обробку перед похованням.
Те, що кістки так добре зберегли своє положення, вказує на те, що тіла були покладені в землю в висушеному стані, як це відбувається при муміфікації. Це не тільки зберегло суглоби, але й дозволило сильно зігнути тіло, оскільки діапазон рухів збільшився зі скороченням м'яких тканин.
Усі ці закономірності вказують на керовану та природну муміфікацію. Тривалий час тіло поступово висушувалося, що зберігало його цілісність, при цьому йому надавали бажаного положення. Попередня похоронна обробка за допомогою такого типу муміфікації могла дозволити людям мезоліту зберігати та транспортувати своїх мерців, оскільки вона робила рештки значно легшими порівняно зі свіжим трупом.
"Переміщення мертвих було дорогим, тому муміфікація перед транспортуванням значно полегшувала подорож", — зазначили вчені.
Муміфікація також могла мати важливі культурні наслідки для розуміння смерті людьми мезоліту, особливо з огляду на те, що цей процес часто вимагає кількох днів або місяців догляду за численними ексудатами померлого. Ексудат – рідина, що виділяється в тканині або порожнині організму з дрібних кровоносних судин при запаленні.
На думку вчених, муміфікація цілком могла застосовуватися навіть на ранньому етапі, причому по всій Європі, але для того, щоб це точно підтвердити, необхідно провести додаткові дослідження.