Вчені знайшли приховані деталі під деякими шедеврами Пабло Пікассо (фото)
Експерти дізналися не лише нові подробиці про приховані портрети та композиції, а й те, як Пабло Пікассо з перших років своєї кар'єри мав чіткі ідеї про те, як краще зберегти свої роботи.
Патриція Фаверо, реставраторка з музею Колекції Філліпса у Вашингтоні разом зі своїми колегами вивчала три картини іспанського та французького художника Пабло Пікассо, які зараз представлені на виставці, присвяченій "блакитному" періоду творчості художника, пише Axios.
У ранніх дослідженнях експерти використовували методи візуалізації для вивчення аспектів цих та інших картин на перероблених полотнах, які, як відомо, використовував Пікассо.
Перший натяк на те, що під "Синьою кімнатою" (1901) була картина, виявили понад 60 років тому. Дослідники помітили, що текстура деяких фарб показувала мазки кисті за іншими напрямках, ніж видима композиція.
Об'єднавши дані рентгенографії, спектроскопії та інших сканувань, команда дослідників із музею Колекції Філліпса, Національної галереї мистецтв та інших установ змогла побачити портрет невідомого чоловіка, характер кисті та мазків, а також пігменти, які використовував художник. Наприклад, присутність ртуті наводить на думку, що він малював кіновар'ю.
Мікроаналіз крихітних зразків картини показує, що більшу частину "Синьої кімнати" написано безпосередньо поверх портрета з чоловіком, без ґрунтовки, і що палітра Пікассо ставала все невиразнішою.
За допомогою спектроскопії дослідники змогли побачити форми під правим плечем і передпліччям жінки на картині "Жебрачка, що сидить навпочіпки" (1902). Використовуючи рентгенофлуоресцентне сканування, експерти нанесли хімічні елементи фарби, розкриваючи інформацію про стадії, на яких створювали картину.
Реставратори вже знали, що пейзаж був під портретом, але аналіз надав нові подробиці про те, як пагорби на картині пізніше перетворилися на спину згорбленої жінки. Варто зазначити, що творець картини невідомий, проте колірна гама схожа на картину Пікассо.
Елементи у фарбах картини "Суп" (1903) дозволяють припустити, що Пікассо змінив форму тарілки, яку жінка пропонує дитині, а також жест жінки й те, як її волосся спадає з чола. Інші методи візуалізації дозволяють припустити, що картина спочатку була натюрмортом, частини якого зішкрябали, а не зафарбували.