Із кожним роком наука розвивається все швидше та швидше, проте в нашому повсякденному житті є такі прості речі, які, на жаль, ще залишаються загадкою.
Наука відіграє важливу роль у нашому житті. Вона не лише полегшує наше існування, рухаючи прогрес уперед, а й розвиває критичне мислення. Однак, на жаль, наука не знає всього, і деякі речі, які вона не може пояснити, досить звичайні, пише IFLS.
Учені представили чотири речі, з якими ви майже напевно стикалися в повсякденному житті, але вони кидають виклик науці.
1. Як працює парацетамол?
Парацетамол, у деяких західних країнах відомий під назвою ацетамінофен, настільки поширений як знеболювальне, що ви, ймовірно, ніколи не ставили собі питання, як він працює. Насправді цього ніхто не знає. Іншими словами: вчені знають, що він працює, але не знають як і чому.
Проте є кілька гіпотез. Найбільш поширене пояснення, яке вам, швидше за все, дасть лікар, полягає в тому, що він може блокувати простагландини, нейромедіатори (біологічно активні хімічні речовини) в мозку, які дають нам знати, що ми відчуваємо біль.
Також є деякі докази, що парацетамол упливає на рівень серотоніну. Тоді як серотонін зазвичай вважається "гормоном щастя", що регулює афективні розлади та допомагає нам почуватися менш тривожно та пригнічено, насправді він відіграє важливу роль у низці речей, включаючи сон, регулювання температури тіла, секс і біль.
Однак якщо серотонін є ключем до успіху парацетамолу, це викликає більше питань, ніж відповідей.
2. Навіщо люди позіхають?
Ми постійно позіхаємо: коли втомилися, коли щойно прокинулися, коли нам нудно чи колись ми збираємося почати щось нове. Але чому це люди роблять?
Можливо, ви чули, що це робиться для підвищення рівня кисню в нашій крові та підтримки пильності, проте ця ідея була розвінчена ще 1987 року.
Сучасніша ідея полягає в тому, що рух і потік повітря охолоджують наш мозок, перешкоджаючи засипанню.
"Коли температура нашого тіла вища, ми почуваємося більш втомленими та сонними. Цілком можливо, що вечірнє позіхання викликане спробою протистояти настанню сну, тому ми позіхаємо вночі, намагаючись зберегти стан бадьорості", — пояснив психолог Ендрю Геллапа з Нью-Йоркського політехнічного інституту.
Однак, можливо, позіхання взагалі не має фізичного ефекту. Інша теорія говорить, що це, швидше за все, психосоціальне явище. Є деякі дослідження, що підтверджують це. Візуалізація мозку показала вченим сплески в зонах співпереживання та соціальної активності в людей, які спостерігають за тим, як хтось позіхає, і ми, схоже, частіше "ловимо" позіхання від знайомих людей, ніж від незнайомців.
Отже, чи позіхаємо ми з психологічних причин чи з фізичних? На жаль, учені поки що не можуть дати точну відповідь.
"Наша відповідь полягає в тому, що ми насправді не знаємо, чому люди позіхають. Саме тому й будуємо припущення", — наголосив учений Адріан Гуггісберг із Женевського університету.
3. Навіщо людям сідниці?
Ви коли-небудь замислювалися, навіщо нам сідниці?
Великі сідничні м'язи — це найбільші м'язи в нашому тілі. Теорія вчених полягає в тому, що в ході еволюції в людей розвинувся набір адаптацій, які зробили їх відмінними бігунами на довгі дистанції, і однією з анатомічних адаптацій були м'язи та кістки сідниць.
Інша частина питання — це жир. І тут усе набагато важче пояснити. Одна з причин, чому все так, — це наша власна провина. Історично ми завжди були надто поглинені іншими турботами, щоб вивчити це питання.
Друга причина суто практична: жир не залишає слідів. Кістки залишають скам'янілості, але скам'янілостей жиру немає, так само, як немає скам'янілостей волосся та шкіри.
Хоча вчені знають причину кількості жиру в сідницях: як не дивно, це пов'язано з розміром нашого мозку, форма та розташування ще не повністю вивчені.
4. Як велосипед залишається стійким?
Можливо, найдивовижніша річ, яку вчені досі не розуміють, — це те, як працюють велосипеди. Якщо ви думали, що це через гіроскопічний рух коліс, то ця теорія була спростована в 1970-х роках. Учені справді не знають, чому велосипеди такі стійкі під час їзди.
Із того часу, як гіроскопічна теорія була спростована, дослідники переключили свою увагу на ефект кастору. Експерти припускали, що стійкість велосипеда залежить від кута, під яким переднє колесо стикається із землею щодо рами. Проте ця теорія була спростована в 2011 році дослідниками з Корнеллського університету.
Механіку, що лежить в основі пристрою велосипедів, можна зрозуміти досить просто, але з'ясувати, як велосипед залишається стабільним і не падає, поки що вчені не можуть.