Вчені з'ясували, чому люди позіхають: це мало важливе значення для наших пращурів
Дослідники вважають, що люди позіхають не просто так, а це є певним сигналом.
Ендрю Геллап з Університету штату Нью-Йорк ретельно вивчив попередні дослідження позіхання в людей і тварин, щоб з'ясувати чому ми позіхаємо. Вчений робить висновок, що позіхання еволюціонувало, як соціальний сигнал, який показує іншим членам групи, що індивідуум зараз менш пильний та іншим потрібно бути особливо насторожі, якщо поруч з'явиться хижак, повідомляє Daily Mail.
Позіхання є загальною рисою для багатьох видів, але донедавна мало що було відомо про фактичну функцію позіхання. Щоб дізнатися більше, Ендрю Геллап проаналізував раніше опубліковані наукові роботи, в яких розглядають причини та наслідки позіхання у груп тварин. Вчений вважає, що позіхання є своєрідним соціальним сигналом і попередженням про те, що індивідуум менш пильний у цей момент.
Також, як показують дослідження, існує зв'язок між розміром мозку та тривалістю позіхання. Чим більше мозок, тим довше і сильніше позіхає індивід.
"Позіхання може бути як спонтанним, так і заразливим. Перше має фізіологічну природу, а друге є результатом того, що хтось інший позіхає. Я вважаю, що заразливе позіхання еволюціонувало зовсім недавно і цей сигнал став поширеним серед груп соціальних тварин", — каже Геллап.
За словами вченого, заразливе позіхання притаманне лише соціальним видам, які схильні до об'єднання у групи, і ця особливість розвивається лише після періоду дитинства.
"Існує багато теорій, які пояснюють фізіологічне значення позіхання, але більшість з них не мають підтвердження або виявилися помилковими. Наприклад, існує поширена, але помилкова думка, що позіхання врівноважує рівень кисню в крові. Дослідження на людях показали, що частота позіхання не змінюється за підвищеного або зниженого рівня вмісту кисню або вуглекислого газу в диханні", — говорить Геллап.
За словами вченого, позіхання та дихання контролюють різні механізми, і зараз вчені визнають, що дихання не є необхідним компонентом позіхання.
"Минулого року з'явилося дослідження, яке проводили на тваринах, і воно показало, що позіхання допомагає охолодити мозок і не насичує киснем кров. Під час іншого дослідження на людях та приматах вчені з'ясували, що частотою позіхання можна керувати за допомогою змін температури навколишнього середовища, що підтверджує попередні висновки", — говорить Геллап.
За словами вченого, він не вважає, що відомі теорії щодо процесу позіхання обов'язково помилкові й він визнає такі фізіологічні функції позіхання.
"Але я вважаю, що в першу чергу позіхання — це сигнал для інших членів соціальної групи. У майбутніх дослідженнях можна вивчити питання про те, чи розвинулося спонтанне позіхання спеціально для передачі сигналу про внутрішній стан індивідуума і/або сприяло зміні поведінки тих, хто спостерігає за тим, як хтось позіхає", — говорить Геллап.