Кожна людина не раз сердилася на себе за те, що забула виконати щось важливе або згадала про справу не вчасно. Але, як зазначають експерти, вашої провини тут немає.
Більшість із нас стикалася з незручністю, забувши виконати обіцяну комусь справу. Іноді ми намагаємося з усіх сил згадати те, про що тільки-но хотіли розповісти або зробити, але це все одно не допомагає, пише The Conversation.
Нове дослідження вчених змогло знайти цьому пояснення. Незалежно від того, як сильно ви намагаєтеся запам'ятати свої плани, завжди є елемент удачі.
Давайте уявімо картинку. Вранці ви вирішуєте, що ввечері потрібно зателефонувати до свого старого друга. За цей час ви також плануєте купити продукти на вечерю, забрати дітей із гуртка після школи та ще багато іншого. Але, як зазначають вчені, ми не можемо зберігати всі ці наміри активними в нашій робочій пам'яті весь день.
Робоча пам'ять — це частина короткочасної пам'яті, яка дозволяє нашому мозку утримувати інформацію протягом короткого періоду, займаючись чимось іншим. Робоча пам'ять обмежена як за своєю місткістю, так і за тривалістю часу, протягом якого ми можемо зберігати інформацію. Ось чому людям потрібна довготривала пам'ять, щоб зберігати свої наміри. Довготривала пам'ять — це сховище інформації, яку зберігає мозок поза свідомістю.
Перегони намірів
Щодня люди планують одразу кілька справ. Вигуляти собаку після роботи, купити фруктовий салат на обід, прийняти ліки після вечері та зателефонувати другові ввечері, як і обіцяв.
Як показало недавнє дослідження вчених, всі ці наміри беруть участь у перегонах, змагаючись за те, щоб перетнути фінішну межу в робочій пам'яті. Експерти побудували математичну модель того, як наш розум вибирає намір запам'ятовуватися.
Уявіть кожний свій намір у вашій довготривалій пам'яті як окремий кінь у перегонах. На швидкість "коня наміру" впливає те, наскільки добре намір відповідає навколишньому середовищу і наскільки важливим є він для людини.
Намір прийняти жовту таблетку в той момент, коли ви проковтнули останній шматочок вечері, може мати сильнішу відповідність із навколишнім середовищем (жовті таблетки та проковтування останнього шматочка), ніж план просто прийняти ліки. Важливість наміру полягає в тому, наскільки корисним буде для вас.
Відповідність та важливість впливають на швидкість намірів у їхніх перегонах до вибору. Це відбувається підсвідомо. Намір спливає в людини, часто тоді, коли вона зайнята якимось іншим завданням.
Однак варто зазначити, що сильна відповідність наміру навколишнього середовища та його велике значення не гарантують те, що ви його згадаєте. Навіть якщо завдання дуже важливе для вас і буде неймовірно корисним, завжди є ймовірність, що ви забудете і виконаєте якесь несуттєве або менш важливе завдання. І це означає, що випадок завжди пов'язаний із запам'ятовуванням намірів. Найкращий кінь не завжди виграє.
Серйозна справа
Ось ще один приклад. За деяких обставин свобода підозрюваних у кримінальних справах обмежується. Їх можуть попросити щодня телефонувати або відвідувати прийом у поліцейській дільниці протягом тривалого часу. Але в якийсь день вони можуть забути про один із цих сеансів, що може бути сприйнято як ознака того, що вони не цінують своїх юридичних зобов'язань.
Але чи не забагато ми вимагаємо від людей, щоб вони пам'ятали про свої цілі? Відповідно до дослідження, можливість забути про намір становить 3%-10%. Експеримент, під час якого учасників попросили вести щоденник, коли вони зрозуміли, що щось забули, підрахувало, що більша частина щоденних збоїв у пам'яті пов'язані із запам'ятовуванням намірів.
На ризик забування можуть впливати багато факторів, таких як вік, стрес, психічні захворювання та сон. Ви можете відчути сором або розчарування, забувши зробити щось важливе, але це не завжди недбалість. Найкраще, що ви можете зробити, — це детально продумати свій намір, надавати великого значення виконанню своєї обіцянки та налаштувати підказки та нагадування, які допоможуть вам запам'ятати. Решта залежить від випадку.