Коли Сонце гнівається. Сім найстрашніших сонячних спалахів в історії

Активність Сонця збільшилася разом із початком 25-го сонячного циклу, який триватиме до 2030 року. Пік сонячної активності припаде на середину циклу та почне знижуватись до його завершення. У цей час кількість спалахів на Сонці збільшуватиметься, а геомагнітні бурі на Землі відбуватимуться набагато частіше.

Давно відомо, що сонячні спалахи можуть серйозно впливати на технології на Землі, а разом із ними на супутники й астронавтів, які виходять у відкритий космос, де зростає рівень радіації. Спалахи на Сонці також упливають на роботу високочастотного радіозв'язку та GPS.

Але, згідно з даними NASA, Землі не звикати до гніву Сонця — на нашу планету вже обрушувалися сильні сонячні бурі минулого. Деякі з них могли призвести до катастрофічних наслідків.

Подія Керрінгтона, або Сонячний супершторм 1859 року

1 вересня 1859 року Подія Керрінгтона стала першим сонячним спалахом, задокументованим ученими. Потужний спалах, який зіткнувся із Землею, був названий на честь астронома Річарда Керрінгтона, який спостерігав за подіями за допомогою телескопа та замалював сонячні плями.

Учені з NASA стверджують, що спалах на Сонці 1859 року — перший задокументований спалах і найпотужніша буря за останні 500 років.

Відомо, що сонячна буря спричинила полярні сяйва далеко за межами полюсів. Аврори спостерігалися далеко на півдні, аж до Карибських островів. За даними NASA, сонячна буря також спричинила глобальний збій у роботі телеграфного зв'язку. Оператори телеграфів повідомляли про іскри, що сипалися з обладнання, у деяких випадках апаратура спалахувала.

Сонячний спалах 1972 року й телефони

4 серпня 1972 року вибухнув великий сонячний спалах, який обрушив міжміський зв'язок у деяких штатах США, згідно з даними NASA.

"Фактично цей сонячний спалах змусив американський транснаціональний телекомунікаційний конгломерат AT&T перепроєктувати свою енергосистему, наголосивши на трансатлантичних кабелях", — йдеться у звіті NASA.

Геомагнітна буря 1989 року та збої в електропостачанні

13 березня 1989 року в Канаді відбулося масштабне відключення електроенергії через потужний спалах на Сонці. Тоді близько 6 млн чоловік залишилися без електрики майже на дев'ять годин.

У NASA повідомляють, що геомагнітна буря перервала передачу електроенергії з електростанції Hydro Québec (Квебек, Канада). У штаті Нью-Джерсі розплавилися навіть деякі силові трансформатори.

Однак цей сонячний спалах був набагато слабшим, ніж Подія Керрінгтона.

Сонячний спалах у День взяття Бастилії у 2000 році

14 липня 2000 року стався ще один потужний спалах на Сонці, який був названий на честь національного свята Франції — як відомо, саме цього дня французи святкують День взяття Бастилії.

Гігантська сонячна пляма під назвою AR9077 викинула в бік Землі потужний спалах класу X5.7. Наслідком цього спалаху на Сонці стала найпотужніша геомагнітна буря за 25 років.

Буря на Сонці у 2000 році стала причиною коротких замикань у супутниках на орбіті та призвела до відключення деяких радіостанцій. Подія в День взяття Бастилії стала найпотужнішим сонячним спалахом із 1989 року.

Сонячний спалах 2003 року, або Шторм на Хелловін

У жовтні-листопаді 2003 року Сонце вибухнуло серією потужних спалахів і "приправило" їх корональним викидами маси.

У NASA назвали цю подію Хелловінськими бурями 2003 року. Ці спалахи на Сонці призвели до скасування авіарейсів, вплинули на супутникові системи та викликали проблеми з енергопостачанням у Швеції.

Сонячна атака також на якийсь час вивела з ладу геліосферну обсерваторію SOHO, яка займається дослідженням Сонця.

Найпотужніший спалах у цій серії припав на 28 жовтня 2003 року. Він був настільки потужним, що перевантажив датчик космічного апарату, який вимірював інтенсивність спалаху.

Датчик відключився на значенні X28, що вже характеризує спалах як дуже потужний. Але дані, які вдалося зібрати трохи пізніше, показали, що пікова потужність спалаху на Сонці 28 жовтня 2003 досягала X45.

Хелловінські спалахи лякали вчених не лише своєю потужністю, а й тим, що відбувалися в період сонячного циклу, коли активність зірки мала залишатися невеликою. Це відбувалося приблизно за 2–3 роки після сонячного максимуму.

У цей "дивний" для Сонця час NASA зареєстрував 17 великих спалахів.

Різдвяний сонячний спалах 2006 року

5 грудня 2006 року Сонце вибухнуло великим спалахом Х-класу, його потужність склала X9.

Тоді NASA зафіксувало порушення зв'язку між супутниками та Землею, а також збої в системі GPS, які тривали 10 хвилин.

Крім цього, сонячна буря 2006 року пошкодила рентгенівський прилад, встановлений на супутнику GOES 13. Але апарат усе ж таки встиг зробити знімок спалаху на зірці.

Найдорожчий сонячний спалах 2022 року

У лютому 2022 року спалах на Сонці знищив до 40 супутників компанії Starlink. Ця потужна геомагнітна буря обійшлася компанії Ілона Маска в 50 млн доларів!

Відомо, що супутники Starlink, як і інші апарати на низькій навколоземній орбіті, особливо уразливі для геомагнітних бур. Оскільки вони розташовані над землею за 100-200 км, апаратам доводиться покладатися на бортові двигуни, щоб чинити опір гравітації, поки не вийдуть на висоту 550 км.

Під час геомагнітної бурі атмосфера Землі поглинає значну частину енергії викиду, що робить термосферу щільнішою. Остання тягнеться від 80 до 1 тис. км над землею. Щільніша термосфера означає, що супутникам доведеться докласти більше зусиль, щоб утриматися на місці.

Саме таку ситуацію спостерігали в лютому 2022 року. Запущена партія супутників Starlink не змогла подолати опір геомагнітній бурі: апарати почали падати на Землю, згоряючи в атмосфері.

Якими бувають сонячні спалахи

Згідно цз загальноприйнятою класифікацією, спалахи на Сонці бувають класу А, В, С, М і Х.

• Перші три класи — найслабші спалахи, які можуть призвести до незначних геомагнітних бур на Землі.
• Серйозніші спалахи класів М і Х. Спалахи Х-класу є найсильнішими виверженнями на Сонці та, на щастя, найрідкіснішими.
• Усі класи сонячних спалахів мають 9 рівнів інтенсивності, але це не стосується спалахів Х-класу, у яких їх може бути більше.