Лялечки Диявольської діри в Неваді. 10 тисяч років самотності зробили геноми риб ідентичними
Дослідники побоюються, що найізольованіші хребетні у світі можуть зникнути через постійні схрещування.
Понад 10 тисяч років невелика популяція диявольських коропозубів (Devils Hole pupfish) мешкали лише в Диявольській дірі в Неваді — крихітній оазі, що ховається в пустельних околицях Національного парку Долини смерті. І сьогодні вони перебувають під загрозою зникнення через свою ізольованість, пише Science Alert.
Група вчених із Каліфорнійського університету в Берклі вивчила геном восьми лялечок Девілс-хоул, як їх ще називають учені. Дослідники виявили, що риби схрещувалися так часто, що в середньому поділяють із представниками своєї групи більше половини геному.
У Фокус. Технології з'явився свій Telegram-канал. Підписуйтеся, щоб не пропускати найсвіжіші та найзахопливіші новини зі світу науки!
По суті ареал проживання диявольських коропозубів — це печера глибиною трохи більше 150 метрів. Учені відзначають, що це найменше житло для будь-якого живого хребетного. Однак проблема полягає в тому, що такі екстремальні умови виживання завдають величезної генетичної шкоди виду.
За словами провідного автора дослідження, інтегративного біолога Крістофера Мартіна, високий рівень інбридингу пов'язаний із високим ризиком вимирання, а лялечки Диявольської діри перебувають у ще більшій ізоляції, ніж індійські тигри, гірські горили в Африці чи вовки острова Роял у Мічигані.
Учені припускають, що через високий рівень перетину геномів коропозуби зрештою зіткнуться з різким скороченням популяції, а можливо, повним зникненням. На думку дослідників, ситуацію з лялечками Диявольської діри можна порівняти з ситуацією таких зникомих видів як флоридські пантери (Puma concolor) або гірські горили (Gorilla beringei).
У ході дослідження вчені вивчили геноми коропозубів, які живуть в інших регіонах, виявилося, що лише 10-30% представників цього виду в інших ареалах проживання мають ідентичні геноми. Дослідники дійшли висновку, що Диявольська діра значно ускладнила життя лялечок.
У Диявольській дірі вже не вистачає їжі та кисню. Проте вчені виявили, що лялечки, мабуть, змогли пристосуватися до екстремальних умов виживання. Крім того, вчені виявили, що високий рівень інбридингу зберігається тут із 1980 року — те, що мутації перебувають в обігу стільки років, дає коропозубам невеликий шанс на виживання.
Цікаво, що у 2007 і 2013 популяція лялечок Диявольської діри налічувала всього кілька десятків особин, а потім приходила в норму. Сьогодні популяція коропозубів Девілс-хоул налічує 175 особин. Учені припускають, що в якийсь момент вони накопичують "погані" мутації і популяція скорочується, а потім відновлюється. Втім, дослідники досі не можуть упевнено сказати, чому зникають коропозуби.
Раніше Фокус писав про те, що вчені виявили черепаху-самітницю, чий вид вимер ще століття тому.