Душать планету. Невеликі озера продовжують рости й становлять серйозну небезпеку для Землі

Останні десятиліття вчені постійно говорять про те, що нам терміново необхідно знизити кількість парникових викидів, щоб уповільнити глобальне потепління Землі, пише Science Alert.

Нове дослідження показує, що раніше вчені недооцінювали небезпеку, яку несуть невеликі озера площею менше одного квадратного кілометра, а дарма. Команда дослідників з Копенгагенського університету в Данії виявила, що ці водоймища відіграють значну роль для розрахунку парникових газів, тому що вони виробляють значний обсяг викидів у порівнянні зі своїми розмірами.

У Фокус. Технології з'явився свій Telegram-канал . Підписуйтеся, щоб не пропускати найсвіжіші та найзахопливіші новини зі світу науки!

Відомо, що невеликі водоймища становлять лише 15% від загального покриття озер, проте вони несуть відповідальність за майже половину (45%) збільшення викидів вуглецю та 59% збільшення викидів метану за останні майже 40 років (із 1984 по 2019 рр.).

Учені вважають, що вуглець, метан, окис азоту й інші гази постійно утворюються в озерах через живлення бактерій і грибків на дні — вони харчуються мертвими рослинами та тваринами, що опустилися на дно. За словами співавтора дослідження, наземного еколога Цзін Тана, в останні роки озера зазнали швидких і серйозних змін — ці процеси вплинули на облік парникових викидів, а також загалом відбилися на екосистемах і доступі до водних ресурсів.

У ході дослідження вчені використали комбінації супутникових знімків і алгоритмів глибокого навчання, щоб оцінити покриття озер. Загалом учені вивчили понад 3 мільйони невеликих водойм. Дослідники виявили, що, незважаючи на свої відносно невеликі розміри, озера виділяють непропорційно велику кількість парникових газів. Передбачається, що причиною цього є накопичення органічних речовин на дні, які потім перетворюються на гази. Крім того, подібні озера зазвичай не глибокі, що значно полегшує вихід парникових газів на поверхню.

Учені також вважають, що малі озера набагато чутливіші до змін клімату й погоди, а також діяльності людини. У результаті їхній хімічний склад і розміри дуже коливаються. Проте в ході дослідження вченим вдалося зібрати базу даних, що включає знання про розміри й динаміку невеликих озер — усе це дозволить розрахувати потенційні викиди вуглецю.

Дослідження показують, що більш як половина збільшення площі озер безпосередньо пов'язана з діяльністю людини — наприклад, спорудженням нових водоймищ. Менше половини збільшення площі пов'язують із таненням льодовиків і вічної мерзлоти, спричинених потеплінням Землі.

Раніше Фокус писав про те, що геологи запропонували позбавитися надлишкового вуглецю за допомогою "пожирачів сонячного світла".