Слідами китів. Позбутися надмірного вуглецю допоможуть "пожирачі сонячного світла"

Час не на нашому боці — щоб упоратися з майбутніми змінами клімату, людству необхідно знизити рівень СО2 у глобальному масштабі. В результаті дослідники готові розглядати найрадикальніші методи, такі як добриво океану для боротьби з надлишком вуглецю в атмосфері, пише Science Alert.

У результаті група вчених-геологів із Тихоокеанської північно-західної національної лабораторії Міністерства енергетики США розробили амбітний план із захоронення на дні океану надлишкового вуглецю.

У Фокус. Технології з'явився свій Telegram-канал. Підписуйтеся, щоб не пропускати найсвіжіші та найзахопливіші новини зі світу науки!

За словами співавтора дослідження Майкла Гочелла, вони з колегами вважають, що нам необхідно використовувати океани як сховища для надлишкового СО2, а фітопланктон як біологічний насос, який дозволить "зібрати" вуглець із атмосфери та "поховати" його в глибинах океану.

Дослідники пояснюють, фітопланктон — крихітні організми, які потребують мінералів, наприклад, заліза, для росту та розмноження. Однак на поверхні води разом із ними плаває лише обмежена кількість мінералів, що суттєво обмежує кількість мікроорганізмів. Фактично дослідники пропонують використовувати добрива, які допоможуть фотосинтезуючим організмам на поверхні океану "пожирати сонячне світло".

Науковці зазначають, що на цю думку їх наштовхнули гігантські жителі морів — кити. Колись саме вони виконували величезну частину природного запліднення океану — кити "годували" фітопланктон гігантськими шлейфами екскрементів, і ті могли розвиватися. Однак китобійний промисел значно вплинув на цей процес — якщо раніше китам вдавалося допомагати видаляти близько 2 млн тонн вуглекислого газу, то сьогодні ця цифра зменшилася всього до 200 тисяч тонн.

Інженери припускають, що ми могли б вирішити цю проблему, штучно додаючи добрива, яких бракує, — тим самим стимулюючи мікроорганізми до зростання, розмноження, а відтак і поглинання вуглецю. Вчені вважають, що так людство могло б відновити розірваний цикл та ізолювати надлишки вуглецю на сотні тисяч років, як це зробили копалини, які перетворилися на паливо.

Основна проблема полягала в тому, що великі розчинні форми необхідних поживних речовин не здатні довго затримуватисяна поверхні води, щоб фітопланктон міг їх використовувати. У результаті вчені звернулися до наночасток — оксиду заліза й оксигідроксидам заліза, які є природними добривами для океану.

За словами Гочелла, їхня з колегами ідея полягає в тому, щоб використовувати вже наявні процеси та доповнити їх. У ході дослідження група вчених на чолі з біохіміком із Університету Лідса Пеманом Бабахані вивчили понад 100 досліджень і виявили штучні наночастки, які можуть підійти для безпечного удобрення фітопланктону.

Складність полягає в тому, що вченим необхідно знайти золоту середину, — штучне запліднення океану має відбуватися на такому рівні, щоб збільшити кількість мікроводоростей, проте не можна перейти ту межу, за якою вони можуть стати токсичними для океану.

У деяких дослідженнях, які вивчила команда, вченим вдалося збільшити ріст і чисельність фітопланктону на 35-756%. Крім того, низка досліджень свідчить про те, що цвітіння фітопланктону з використанням добрив зрештою призведе до виснаження інших поживних речовин в океані, які не були забезпечені штучно. У результаті це уповільнює ріст мікроводоростей, а значить, ученим необхідно врахувати й цей момент.

Зазначимо, що зараз ідея перебуває на стадії мозкового штурму і ніяких реальних досліджень усе ще не проводилося. Як і будь-які масштабні маніпуляції з довкіллям, ця пропозиція не позбавлена певних ризиків.

Раніше Фокус писав про те, що під крижаним щитом Антарктиди виявили цілий сад гігантських "квітів".