Хто такі берсерки: ким були "незнищенні" воїни, оспівані скандинавськими легендами
У давніх північних джерелах вікінгами-берсеркерами називали воїнів, які билися в стані трансу, схожому на шалену лють, що згодом дало початок англійському слову "berserk" (берсерк).
Назва, ймовірно, означає "ведмежа сорочка" (можна порівняти в середньоанглійській мові зі словом "serk", що означає "сорочка"), оскільки воїни традиційно йшли в бій без обладунків, натомість вдягаючи ведмежі або вовчі шкури, пише HeritageDaily.
У Фокус.Технології з'явився свій Telegram-канал. Підписуйтесь, щоб не пропускати найсвіжіші та найзахопливіші новини зі світу науки!
Деякі вчені стверджують, що коріння берсерка можна знайти в римський період, наприклад, в германських племенах, які описав римський історик Тацит, або в сценах на колоні Траяна в Римі, де племінні воїни зображені у накидках з ведмежих та вовчих шкур.
Одним з найраніших письмових текстів, де можна знайти опис берсерків, є поема 9-го століття Hrafnsmál ("Пісня ворона"), яку написав скальд Торб'єрн Горнклофі (Þorbjörn Hornklofi):
"Навантажені були вони воїнами,
І щитами вибіленими,
Західні списи, я знаю, там були,
І франкські мечі нові,
Берсерки вили і кусали щити,
Коли на хвилях розгорілася битва,
Люди-вовки вили і ревіли вголос".
Оригінал:
"Hlaðnir vôru hǫlða ok hvítra skjalda
Vigra vestrœnna ok valskra sverða
Grenjuðu berserkir; guðr vas á sinnum
Emjuðu ulfheðnar ok ísǫrn dúðu"
Оскаженіти ("go berserk") означало "hamaskʼ, що можна перекласти як "змінювати форму", в цьому випадку, як і зі значенням "входити в стан дикої люті", або буквально перевтілюватися у ведмедя. У сагах берсерків зображували незнищенними, невразливими до більшості смертельних ударів володарями надлюдської сили.
Це також описується в Сазі про Інґлінґів, яку написав ісландський історик і поет Сноррі Стурлусон (1179-1241 рр.):
"Його (Одіна) люди кидалися вперед без обладунків, були люті, як собаки або вовки, кусали щити, були сильні, як ведмеді або дикі воли, і вбивали людей з одного удару, але ні вогонь, ні залізо не могли їх зупинити. Вони називалися берсерки".
Берсерки з'являються в багатьох скандинавських сагах і поемах як чемпіони, герої, елітні воїни або охоронці. Однак з часом цей образ змінився (особливо після навернення Скандинавії до християнства), натомість їх почали зображати як злочинців, головорізів, мародерів і вбивць, які вбивають всіх підряд.
Деякі вчені припускають, що лють берсерка викликала самовільна істерія чи епілепсія або ж вживання великої кількості алкоголю чи наркотиків, зокрема галюциногенних грибів або рослини блекота чорна, адже у 1977 році археологи, проводячи розкопки поблизу фортеці вікінгів Фюркат, Данія, знайшли її насіння в могилі вікінгів.
У 1015 році норвезький ярл Ерік Гаконсон (Eiríkr Hákonarson) оголосив берсерків поза законом. Grágás, середньовічний ісландський кодекс законів, засудив їх, а до 12 століття організовані військові загони воїнів, які впадали у звірину лють, зникли повністю.
Раніше Фокус писав про колиску вікінгів та її секрети.
А ще Фокус розповідав про справжнє лінгвістичне хакерство і те, як вчені розшифрували давню граматичну головоломку.