Розділи
Матеріали

Пристосуванець від бога. Грибок-книголюб надихнув учених, які шукають інопланетне життя

Фото: Micheluz et al. 2022 | На цій фотографії, зробленій під мікроскопом, видно волосоподібні нитки або гіфи

Дослідники вважають, що виявили в італійській бібліотеці аналог інопланетного життя.

Учені досліджували кілька одних із найпочесніших італійських бібліотек, які здавалося б зовсім "непридатні для життя", і виявили, що щось у них все ж таки успішно процвітає та навіть змінює навколишнє середовище під себе, пише Inverse.

Бібліотекарі доклали чимало зусиль, щоб зробити венеціанську бібліотеку одним із найнесприятливіших місць у світі — тут підтримують нестерпні для життя сухі умови, тим самим захищаючи рідкісні старі книги від плісняви, грибків та інших шкідливих мікробів. Однак недавнє дослідження свідчить про те, що цього недостатньо і що найцікавіше дане відкриття може відіграти важливу роль у пошуку інопланетного життя.

У Фокус. Технології з'явився свій Telegram-канал. Підписуйтеся, щоб не пропускати найсвіжіші та найзопливіші новини зі світу науки!

У ході дослідження вчені з Лабораторії прикладної фізики Університету Джона Гопкінса просканували під електронним мікроскопом обкладинки книг і виявили, що на них процвітає грибок Eurotium halophilicum, який, як вважають учені, є аналогом інопланетного життя. Дослідники виявили, що цей винахідливий грибок навчився міняти навколишнє середовище під свої потреби — наприклад, він здатний самостійно приготувати собі живильний коктейль із молекул водяної пари та солі.

Не перше місце, де ви очікуєте знайти аналоги інопланетного життя
Фото: Micheluz et al. 2022

За словами планетолога Едгарда Рівера-Валентіна, це ще один доказ того, що життя ще неодноразово зможе нас здивувати. За словами співавторки дослідження вченої-реставраторки Німецького музею Анни Мішелуз, вивчивши обкладинки книг під мікроскопом, вони з колегами виявили, що грибки мають ореол із крихітних, схожих на волоски, ниток, які складаються з того ж матеріалу, що і його клітинні стінки. Під час коливання ці нитки захоплюють молекули води, оточуючи грибок шаром повітря, що більш вологе, ніж решта повітря в ретельно контрольованій бібліотеці.

Однак цього все ще недостатньо — Eurotium halophilicum усе ще потрібна рідина, подібна до розсолу, яка утворюється, коли водяна пара потрапляє на кристал солі. Тут і починається найдивовижніше — крихітні кристали солі на обкладинках книжок, які видно людському оку, іноді зіштовхуються з молекулами води. У результаті сіль перетворюється на тонку плівку солоної рідини, яка так потрібна грибку, щоб виживати.

За словами Мішелуз, цей грибок еволюціонував настільки, що навчився захоплювати воду, збираючи її у власну хмару вологого повітря, і створювати з неї розсіл необхідний для харчування. Вчені вважають, що часом Eurotium halophilicum здатний навіть підштовхувати молекули води й переміщати їх ближче до солі, щоб отримати бажаний коктейль.

Зазначимо, що це дуже гнітюча новина для бібліотекарів, які всіляко намагаються захистити книги, але хороша для вчених, які шукають інопланетне життя.

Незважаючи на те, що бібліотекарі створили максимально "некомфортні для життя умови" у венеціанській бібліотеці, грибок усе ж таки зумів закріпитися в ній і навіть процвітає. Все це йому вдалося через його здатність перетасовувати частину екологічних процесів, із якими йому доводиться мати справу. До речі, цей грибок часом дивує людей, які працюють у харчовій промисловості, коли псує продукти, які зберігаються в суперсухих умовах.

За словами Рівери-Валентін, цей приклад показує, що місцями умови, які здаються максимально непридатними для життя, можуть не бути такими, якщо організм здатний маніпулювати довкіллям. Учені вважають, що це є переконливим натяком на те, що одного разу мікроби можуть здивувати астробіологів тим, що існуватимуть там, де, за ідеєю, не мали б.

Дослідники відзначають, що й мікроби здатні існувати в безлюдних місцях, просто створюючи собі комфортні умови, ми не можемо списувати з рахунків чужий світ тільки тому що він здається нам безлюдним.

Раніше Фокус писав про те, що життя на Марсі перебуває зовсім не там, де його шукають.