Таємниця гігантів. Вчені розповіли, як кити стали такими великими і чому вони не хворіють на рак

Сині кити — найбільші істоти з усіх, що колись жили Землі. Ці важкоатлети підводного світу здатні досягати рекордних 33 метрів у довжину і маси тіла, що втричі перевищує масу других за величиною істот — фінвалів, пише IFL Science.

У новому дослідженні вчені зосередилися на розумінні того, що допомогло синім китам стати такими великими й, схоже, їм удалося знайти відповідь на це питання. Нове дослідження передбачає, що ключову роль розвитку гігантських розмірів зіграли чотири гени — GHSR, IGFBP7, NCAPG і PLAG1. Цікаво, що вони не лише допомогли синім китам у досягненні величезних розмірів, а й захистили від підвищеного ризику розвитку раку.

У Фокус. Технології з'явився свій Telegram-канал. Підписуйтесь, щоб не пропускати найсвіжіші та найзахопливіші новини зі світу науки!

Під час дослідження група вчених з Університету в Баффало (штат Нью-Йорк, США) під керівництвом Вінсента Лінча вивчила 9 основних генів. Вчені виявили, що 5 з них безпосередньо пов'язані з віссю "гормон росту/інсуліноподібний фактор росту", а решта 4 — з великими розмірами тіла парнокопитних тварин, які попри те, що живуть на землі, пов'язані з китами.

Вчені проаналізували, яку роль ці гени відіграють у 19 видів китів, зокрема 7 гігантів — китів, що досягають завдовжки понад 10 метрів.

• кашалоти;
• гренландські кити;
• сірі кити;
• горбаті кити;
• північні тихоокеанські кити;
• фінвали;
• сині кити.

Для двох груп генів вчені змогли визначити чотири гени, які безпосередньо пов'язані з великими розмірами. Водночас два з них, GHSR та IGFBP7, потрапили до групи осі "гормон росту/інсуліноподібний фактор росту", а два, NCAPG і PLAG1 — до групи великих парнокопитних тварин. Цікавим є і той факт, що два з них пов'язані з розвитком раку у тварин.

За словами Лінча, часом вчені навіть жартують, що кити повинні "народжуватися з раком і не мати можливості існувати" — це пов'язано з тим, що вони надто великі. Однак, попри те, що кити здаються ідеально пристосованими для того, щоб у них розвинувся рак, вони не тільки виростають до величезних розмірів, але й живуть цілу вічність. Наприклад, гренландські кити є одними з довгоживучих тварин на планеті і здатні блукати в океані понад 200 років.

Вчені знають, що вік і розмір є двома важливими факторами ризику розвитку раку у тварин, проте, здається, гігантам морів все ні по чому. У цьому дослідженні вчені з'ясували, як китам вдається уникнути раку — їм допомагають два гени, які виявили вчені.

Виявилося, що GHSR та IGFBP7 здатні знижувати ризик розвитку хвороби у китів. Це пов'язано з тим, що перший ген впливає на клітинний цикл, а рак якраз є захворюванням, яке виникає, коли клітини безконтрольно діляться і поширюються в навколишні тканини, а другий ген, як уже довели ряд досліджень, здатний пригнічувати кілька видів раку.

Так, вчені дійшли висновку, що ці чотири гени, по суті, дозволяють китам досягати таких великих розмірів, як їм хочеться, і при цьому уникнути ризику розвитку раку.

Раніше Фокус писав про те, що вчені спостерігають бійню акул та косаток за вплив в океані.