Таблички знайшли в Іраку в 1980-х роках, одна з них потрапила до приватної колекції в Англії, а інша — до Колекції клинопису Джонатана і Жанетт Розен у США.
Дослідники розшифрували втрачену ханаанську мову, написану на двох глиняних табличках 4 000-річної давнини, повідомляють Heritage Daily.
У Фокус.Технології з'явився свій Telegram-канал. Підписуйтесь, щоб не пропускати найсвіжіші та найцікавіші новини зі світу науки!
Походження цих табличок на заході незрозуміле, але, ймовірно, їх знайшли під час ірано-іракської війни, з 1980 по 1988 рік.
На обох табличках записані фрази невідомою мовою амореїв, стародавнього північно-західного семітомовного народу з Леванту, який також займав значну частину південної Месопотамії.
Фрази написані скорописом старовавилонським клинописом, поряд з перекладами на старовавилонському діалекті аккадської мови (розшифрований в середині 19 століття), що дозволило вченим вперше прочитати невідому мову.
По суті, таблички схожі на Розетський камінь — стелу, на якій викарбувані три версії указу, виданого в Мемфісі, Єгипет, за часів правління династії Птолемеїв. Верхній і середній тексти Розетського каменю написані давньоєгипетською мовою ієрогліфічним і демотичним письмом відповідно, а нижній — давньогрецькою, що робить Розетський камінь ключем до розшифрування єгипетської писемності.
Дослідники Манфред Кребернік та Ендрю Р. Джордж аналізували таблички з 2016 року. Вивчивши граматику та словниковий запас, дослідники визначили, що втрачена мова є частиною західносемітської сім'ї мов, до якої належать іврит та арамейська.
"Своєрідність змісту двох табличок може вказувати на те, що вони походять з одного скрипторію. Вони досить схожі за почерком, щоб припустити, що вони навіть можуть бути роботою одного і того ж переписувача", — зазначають дослідники.
Перший текст описує імена божеств, зірок і сузір'їв, продукти харчування та одяг, а другий повністю присвячений двомовним фразам, взятим із соціального спілкування.
Наявність "alkam ana ṣ ē ē r ī" — ya ("прийди до мене") наприкінці тексту 1 і "alkam" ("прийди сюди") на початку тексту 2 дозволяє припустити, що останній документ є продовженням, і ще більше посилює аргумент, що таблички є роботою однієї і тієї ж людини.
Раніше Фокус розповідав про невідому країну, про яку дізналися завдяки щиту стародавнього царя.
А також писав, що вченим нарешті вдалося розшифрувати Стелу Меша, також відому як "Моавітський камінь" — чорну базальтову кам'яну плиту, яку на сьогодні вважають найбільшим джерелом моавітської мови для істориків та лінгвістів.