Масове виробництво трюфелів — це реальність, — кажуть учені
Цілком можливо, що в майбутньому у світі з'явиться ще один потенційний експортер трюфелів, що сприятливо вплине на ціни імпортного гриба в певних країнах.
ЦУКУБА, префектура Ібаракі. Здавалося б, навіщо починати новинну статтю цією фразою, але для любителів грибів це не дрібниця, бо саме там Науково-дослідний інститут лісового господарства та лісопродукції оголосив про успішне вирощування штучних трюфелів уперше в країні. Однак, за словами експертів інституту, буде потрібно деякий час, щоб зробити штучно вирощені трюфелі доступними для масового споживача. Але також вони кажуть, що ривок, зроблений 9 лютого, вселяє надію на те, що японці коли-небудь зможуть насолоджуватися домашніми трюфелями як звичною їжею, пише Asahi.
У Фокус.Технології з'явився свій Telegram-канал. Підписуйтеся, щоб не пропускати найсвіжіші та найцікавіші новини зі світу науки!
"Тепер ми вивчимо, в яких умовах ми можемо вирощувати трюфелі, щоб досягти стабільного врожаю, — сказав Такасі Яманака, директор дослідницького центру Тохоку при інституті, який керував дослідженням. — Ми прагнемо вивести трюфелі на ринок через 10 років".
Трюфель — це тип гриба, який росте, утворюючи грудки в ґрунті. Він відомий як преміальний продукт, що використовується в західній кухні. Гриб високо цінують за його запах, як і гриби мацутаке. За даними інституту, у світі відомо близько 200 видів трюфелів. Їх уже штучно вирощують у європейських країнах.
Японія імпортує трюфелі із зарубіжних країн, але вони дорогі — європейські коштують близько 80 000 ієн (604 долари) за кілограм. У Японії виявлено понад 20 видів диких трюфелів, але вони нечасті. Досі в Японії не вдавалося успішно вирощувати штучні трюфелі.
У 2015 році інститут розпочав дослідження зі штучного вирощування tuber japonicum, різновиду білого трюфеля, унікального для Японії. Інститут вибрав tuber japonicum, тому що його запах схожий на запах білих трюфелів, що вирощуються в США та країнах Європи; його вирощують на великих територіях Японії, що тягнуться від префектури Івате до префектури Окаяма; і він може зрости до розміру, що перевищує 10 сантиметрів.
Експерти інституту застосували спори tuber japonicum до коріння дуба jolcham, щоб дозволити їм співіснувати. Потім вони посадили дуби на тестових майданчиках у чотирьох районах Японії. У листопаді, через кілька років після посадки дерев, експерти виявили, що на тестових ділянках у префектурах Ібаракі та Кіото виросли загалом 22 трюфелі.
Вони були дев'ять сантиметрів у попереку та важили не більше 60 грамів кожен, досить великі, щоб їх можна було використовувати як харчові інгредієнти.
Коли експерти з'їли їх, вони виявили, що ті мають запах, схожий на запах часнику, як і західні білі трюфелі, і смак у них так само хороший.
Штучно вирощувати трюфелі складно, тому що, на відміну від грибів шиїтаке або енокі, вони ростуть серед коріння дерев. Штучне вирощування грибів мацутаке не увінчалося успіхом із тієї ж причини.
Спеціалісти інституту мали багато невдач, поки нарешті їхні старання не увінчалися успіхом.
Подолавши всі ці випробування та зробивши уроки з помилок, учені змогли досягти поставленої мети, тим самим давши можливість громадянам Японії задовольнятися трюфелем, вирощеним усередині їхньої ж країни, а іншим країнам світу очікувати на потенційно вигідніші ціни на преміальні гриби.
Раніше Фокус писав про гриби "не від цього світу". Ці "диваки" й раніше не вписувалися в картину нашого світу, і тепер учені знають чому.