Угода з дияволом. Історики пояснюють, що не так із перехрестями і чому їх так боялися
У давнину кожне село, містечко чи місто мало центральне перехрестя, яке, ймовірно, відзначалося найбільшою статуєю, фонтаном, храмом чи собором у цій місцевості. І це не випадково.
З доісторичних часів перехрестя слугували громадам як практичні, так і надзвичайно містичні місця, де сходилися різні шляхи. Зазвичай шляхи, дороги, стежки асоціювалися з мандрівкою життя, однак перехрестя мали багате метафоричне значення для багатьох древніх культур, насамперед тому, що вони були одночасно і місцями зустрічі, і точками відправлення.
Пов'язане з людською долею і фортуною протягом щонайменше 3 000 років, перехрестя також асоціювалося зі змінами, новими напрямками і життєвими шляхами. Однак оскільки життєвий шлях наповнений труднощами та випробуваннями, перехрестя просякнуті релігійними та містичними віруваннями. Зокрема що там можна зустріти демонів, відьом та інших божественних істот, пише Ancient Origins.
У Фокус.Технології з'явився свій Telegram-канал. Підписуйтесь, щоб не пропускати найсвіжіші та найцікавіші новини зі світу науки!
У традиційних народних оповіданнях і легендах по всьому світу перехрестя найчастіше зображуються як місця, де межа між фізичним і духовним світами є найтоншою. Тобто це означало, що тут можна зустрітися з надприродними сутностями або спостерігати паранормальні явища. Люди вірили, що тут перетиналися два різні світи, тому перехрестя стали настільки потужними символи лімінального стану, місця, яке повністю не належить ні реальності, ні потойбіччю.
Лімінальність, або стан проміжності, може також виникати в певний час, наприклад, на сході сонця, коли ніч зустрічається з днем. У кельтському світі свято Самайн (Геловін) відзначалося ввечері, коли відбувався перехід від літа до зими і від денного світла до темряви. Воно вважалося одним з найбільш лімінальних періодів року, порогом, коли межа між світами найменша.
Перехрестя також вважалися точками прийняття рішень, де людина обирала між тим, щоб продовжувати йти тим самим життєвим шляхом, або ж обрати сміливий новий напрямок.
Древні греки вірили, що на перехрестях можна було зустріти Гекату — богиню місячного сяйва, підземного світу, мороку, магії та чаклунства, покровительку всього таємничого і примарного, володарку перехресть, входів і порогів. Вона міцно пов'язана з тим, що існує на межі "між" і "поміж", буття і потойбічного світу, а ще здатна вільно подорожувати між світами, як живих, так і мертвих.
Окрім того, можна було зустріти дітей Меркурія — лаврів. Їх вважали покровителями будинків, перехресть і міст.
Раніше Фокус писав про спроби вчених дізнатися, де ж саме на планеті знаходиться рай.