Запах розкладання та оцту. Вчені розповіли, чим насправді пахнуть старі книги
Люди так люблять запах старих книг, що готові купувати парфуми на його основі, й учені вирішили розібратися в тому, звідки він виникає.
Нещодавно передбачалося, що поява електронних рідерів і можливість читати книги прямо з телефонів назавжди відправить паперові книги в минуле. Однак дійсність виявилася дещо іншою — людям так подобається запах старих книг, що вони не готові від них відмовлятися, пише IFL Science.
У новому дослідженні професорка Матія Стрліч з Університетського коледжу Лондона з колегами зосередилися на вивченні того, чому ж у старих книг виникає цей запах і чому він так подобається нам.
У Фокус. Технології з'явився свій Telegram-канал. Підписуйтесь, щоб не пропускати найсвіжіші та захопливі новини зі світу науки!
У процесі дослідження вчені використовували спеціальний "електронний ніс" і з'ясували, що в міру старіння деякі молекули вивільняються в книгах за певних умов. Це важливо з двох причин: по-перше, ми зрозуміємо, що робить запах старих книг таким привабливим, а, по-друге, вчені краще зрозуміють як зберегти старі екземпляри.
На першому етапі вчені визначили низку летких сполук, які утворюються у процесі розкладання каніфолі в чорнилі та лігніну в папері з часом. Також дослідники з'ясували, що згодом папір виготовляє оцтову кислоту, яка є основним інгредієнтом оцту.
У другій статті Стрліч припустив, що певні запахи книг, по суті, варто вважати культурною спадщиною. Як приклад він використав запах історичного паперу. Цікаво, що професор настільки закоханий у свою справу, що часом його опис запаху старих книг дуже нагадує опис букета вина, наприклад, "поєднання трав'янистих нот із присмаком кислоти та відтінком ванілі на тлі затхлості".
Результати дослідження свідчать, що, як правило, у старих книгах трапляються шість молекул, до них належать:
- ванілін;
- бензальдегід (надає запах мигдалю);
- толуол;
- оцтова кислота;
- лігнін;
- каніфоль.
Цікаво, що надмірне вживання толуолу може призвести до серйозних побічних ефектів. Утім, науці поки що невідомі випадки передозування старими книгами.
Учені зазначають, що нові книги не мають того ж запаху, оскільки їх компоненти менш схильні до деградації. Однак водночас це пов'язано з тим, що в минулому столітті для створення книг використовували папір із низьким вмістом лігніну.
Також дослідники з'ясували, що в міру того, коли було надруковано книгу, в ній можуть бути додаткові хімічні речовини. Ба більше, дослідники вважають, що вони, по суті, можуть допомогти дослідникам встановити час створення книги, адже є унікальними для певного періоду часу. Так, наприклад, книги, опубліковані до середини 1800-х років, вирізняються високою концентрацією фурфуролу.
Раніше Фокус писав про те, що вчені розповіли, чому ми перестаємо вивчати нову музику, стаючи старшими.