Демократія та згуртованість: як древні міста переживали катастрофи

Завдяки новому дослідженню групи американських вчених, в якому вони дослідили стародавні мезоамериканські міста, виявлено деякі спільні риси тих міст, які проіснували найдовше. На думку фахівців ці риси, а саме колективне управління, інвестиції в інфраструктуру та співпраця, були важливими для давньої Америки, повідомляють Ancient Origins.

У Фокус.Технології з'явився свій Telegram-канал. Підписуйтесь, щоб не пропускати найсвіжіші та найцікавіші новини зі світу науки!

Результати дослідження показали, що мезоамериканські міста, які проіснували найдовше, мали спільні риси: практика колективного управління, високий рівень співпраці та координації між сім'ями, а також значні інвестиції в інфраструктурні проєкти. Ці елементи були важливими, оскільки численні стихійні лиха та інші катастрофи постійно загрожували виживанню міст та їхньому вразливому населенню.

Смерть і життя мезоамериканських міст

Група вчених досліджувала міста Мезоамерики, що сягають корінням в античність. У результаті, дослідники визначили, що демократичні структури відігравали значну роль у виживанні цих міст протягом століть.

Авторитарні режими в той же час натрапляли на труднощі у підтримці політичних структур і населених пунктів у довгостроковій перспективі. Попри могутність і процвітання, вони не могли втриматися впродовж тривалого часу.

Вчені застосували цільовий підхід, зосередивши увагу на аналізі 24-х міст, які заснували між 1000 і 300 рр. до н.е. Всі ці міста знаходилися в західному регіоні Мезоамерики, який охоплював північ Центральної Америки південні частини Мексики. До 1000 років до н.е. жителі Мезоамерики жили у невеликих селах, тільки пізніше почали з’являтися міста.

Вчені зосередилися на дослідженні характеристик стародавніх руїн, які дають важливі підказки щодо соціальних, економічних та політичних практик древніх культур.

"Ми вивчали громадську архітектуру, природу економіки і те, що забезпечувало життєдіяльність міст. Ми розглянули ознаки правління, незалежно від того, чи здаються вони сильно персоналізованими, чи ні", — пояснив Гарі Файнман, керівник дослідження та куратор відділення антропології у музеї Філд, Чикаго.

Демократія та автократія

Намагаючись зрозуміти, чому деякі мезоамериканські міста проіснували століттями, а інші — ні, дослідники вивчали форми, розміри, функції та розподіл будівель, площ, пам'ятників, інфраструктурних проєктів тощо. Вони припускали, що грандіозні архітектурні проєкти на честь деяких правителів були ознаками автократичного і вкрай нерівного суспільства, тоді як проєкти, присвячені групам лідерів або простим громадянам, вказували на більш демократично розподілені механізми розподілу влади.

Археологи та антропологи, залучені до дослідження, серед яких Файнман і Девід Карбалло з Бостонського університету, Лінда Ніколас з музею Філд і Стівен Ковалевський з Університету Джорджії, підтвердили свої попередні висновки про те, що колективні форми правління сприяли довшому існуванню міст.

Серед міст з демократичною архітектурою та структурою деякі проіснували набагато довше, ніж інші, що свідчить про необхідність залучення додаткових факторів.

"Ми шукали докази залежності від пройденого шляху, що здебільшого означає дії або інвестиції, які люди роблять, і які згодом обмежують або сприяють тому, як вони реагують на подальші небезпеки або виклики", — пояснив Файнман.

Про що свідчить інфраструктура

Такий підхід спонукав дослідників уважніше придивитися до інфраструктури в мезоамериканських містах. Також вони дослідили механізми співпраці, які могли б тісніше пов'язати різні сім'ї чи домогосподарства. Вчені виявили, що мезоамериканські міста, де будували щільні, взаємопов'язані житлові райони та облаштовували великі центральні площі, де люди могли збиратися у великій кількості, були стійкішими в довгостроковій перспективі, ніж міста, які були розділеними за класовими чи економічними ознаками.

Автори дослідження дійшли висновку, що мезоамериканські міста, які об'єднували людей так, були краще підготовлені до виживання в умовах складних екологічних викликів і стихійних лих, які переслідували регіон у давнину. Мезоамериканські суспільства в першому тисячолітті до нашої ери мали справу з посухами, ураганами, повенями, землетрусами та неврожаями, не кажучи вже про постійну загрозу вторгнення з боку ворожих поселень та груп населення.

Посилаючись на відкриття дослідників, що системи управління відіграють життєво важливу роль у забезпеченні сталого розвитку, співавторка дослідження Лінда Ніколас, позаштатна кураторка Польового музею, зазначила, що "реакція на кризи і катастрофи є до певної міри політичною". Вибір інфраструктури, який робили такі міста, відображав їхні егалітарні нахили, а згуртованість і відчуття спільної мети, які вони підтримували, зберігалися навіть у найсуворіші та найважчі часи.

Пережити зміни клімату: уроки минулого

Цілком ймовірно, що люди відчували більшу емоційну причетність до своїх міст, коли вони в той чи інший спосіб брали участь у процесах прийняття рішень, а також коли вони отримували безпосередню вигоду від процвітання своїх поселень. Це давало їм додатковий стимул залишатися в місті після катастрофи, роблячи все можливе, щоб зробити свій внесок у процес відбудови.

Результати цього дослідження розкривають важливі факти про те, як і чому певні міста виживали в античному світі. Але дослідники впевнені, що їхні висновки актуальні і для сьогодення. "Не можна оцінювати реакцію на катастрофи, такі як землетруси, або загрози, такі як кліматичні зміни, не беручи до уваги управління, — наголосив Файнман, — Минуле є неймовірним ресурсом для розуміння того, як розв'язувати сучасні проблеми".

Раніше Фокус розповідав про африканську цивілізацію Нок: їхня судова система була однією з перших, а металообробка давала перевагу над сусідами.