Розділи
Матеріали

Всупереч заборонам. Жінки-войовниці в лавах армії Стародавнього Риму

Римські солдати могли б побачити свою неабияку кількість жінок-воїнів, які билися як проти їхньої армії, так і пліч-о-пліч з нею в різні моменти

Багато древніх європейських армій радо вітали жінок у своїх лавах. Однак історики зійшлися, що існує один великий виняток — Римська імперія. Там армія та флот складалися лише з чоловіків. Якщо "офіційно".

Дослідники нещодавно виявили, що брати до армії лише чоловіків — не найкраще рішення для древніх римлян. Не насамкінець тому, що вони точно знали, наскільки шаленими можуть бути жінки як на полі бою, так і за його межами, пише IFLScience.

У Фокус.Технології з'явився свій Telegram-канал. Підписуйтесь, щоб не пропускати найсвіжіші та найцікавіші новини зі світу науки!

Почесний професор соціальних наук та історичних досліджень Техаського жіночого університету в Дентоні Валентин Бельфігліо зазначає: "Жінки не служили в стародавній римській армії. Однак ті, хто були воїнами, добре відомі в античному світі".

Завойовуючи нові території, древні римляни стикалися з лютими королевами-войовницями. Серед них Боудіка — королева кельтського племені іценів. Також Тевта — володарка іллірійського племені ардіеїв та держави зі столицею в Скодрі та Різоні в 231—227 рр. до н.е. Вона повела свій народ проти Риму в Іллірійських війнах 229 року до н.е. І звісно ж Клеопатра, чиє правління було сповнене конфліктів як проти, так і на боці римлян.

А проте на більше визнання і відповідне ставлення заслуговують саме рядові жінки-бійці. Дослідник вважає: "Римські жінки були здатні й до ближнього бою".

Тобто вони не тільки були частими учасницями гладіаторських боїв, але й, як відомо, брали до рук зброю на війні, як жінки племен, що боролися проти римлян-загарбників — хоча й неофіційно, нелегально.

Ба більше, римські жінки відігравали важливу тактичну роль як цивільні особи в тилу, забезпечуючи моральну і практичну підтримку солдатам-чоловікам імператорської армії. Вони часто доглядали за пораненими солдатами у себе вдома. На кожному етапі римської історії були жінки-лікарки, медсестри, повитухи, санітарки та інші доглядальниці.

І хоча існувала заборона, яка не дозволяла їм ставати професійними солдатами, ті, хто порушував традиції, могли отримати в нагороду славу і пошану. Зокрема напівлегендарна давньоримська дівчина Клелія. Хоча про неї не залишилося багато згадок, у 506 році до н.е. вона звільнила себе та 20 інших заручників з етруського табору і доставила їх додому, подолавши ворожі списи.

За її мужність римляни встановили бронзову кінну статую, на якій сиділа героїня на найвищій точці вздовж Священного шляху — головної дороги Римського Форуму, що з'єднувала Палатинський пагорб з Капітолієм.

Існує ще один приклад неймовірних жінок-воїнів, історії про які дійшли до наших днів, — амазонки. Свідчення з місць поховань і опис битв стародавніми істориками вказують на те, що вони не були окремим племенем. Цілком ймовірно, що це були атлетичні жінки-воїни, які воювали пліч-о-пліч зі своїми колегами-чоловіками.

Тому сказати, що у римлян не було жінок-воїнів, не можна. Це не зовсім так. Могла існувати заборона вступати до лав солдатів для жінок, але середньостатистичний римський солдат міг бачити їх як у тилу, так і в таборі легіонів.

Дуже часту важливість жінок та їхніх дій залишають поза увагою в статтях і книгах про римські воєнні операції, та й не тільки там. Однак вони заслуговують на більше визнання та повагу.

Сьогодні жінки служать у всіх родах військ і підрозділах збройних сил різних країн, зокрема і в Україні. Юлій Цезар був би шокований.

Раніше Фокус розповідав про справжнє шпигунське агентство Стародавнього Риму. Завдання таємної служби були найрізноманітнішими, а інколи навіть мерзенними. Вони шпигували за своїми, та за ворогами: від пересічних громадян до впливових вельмож. Так їм вдавалося виявляти зрадників та дезертирів, а також "позбавлятися" від "незручних" певним людям жителів.