Агенти 007 зі Стародавнього Риму: ким були таємні очі та вуха імператорів
Вони починали свою історію як кур’єрська служба і перетворилися на імперське шпигунське агентство, яке зокрема займалося вбивствами. Справжня еволюція.
Протягом усієї світової історії багато королівств, імперій та правителів залежали від якоїсь таємної допомоги. Могутні держави — це надзвичайно складні механізми, переповнені таємницями. Щоб розкрити те, що ховається під покровом темряви, правителі покладалися на шпигунів, таємну поліцію, вбивць і всіляких поплічників, які зокрема вдавалися до обману та переховувань. Римські імператори — одні з таких. Вони використовували фрументаріїв, римське "ГУР", без яких чимало хитромудрих ходів правителів були б неможливими. Про них пише Ancient Origins.
У Фокус.Технології з'явився свій Telegram-канал. Підписуйтесь, щоб не пропускати найсвіжіші та найцікавіші новини зі світу науки!
Заховані в тіні
Зазвичай усі правителі надзвичайно потребують таємні спецслужби та агенти і залежні від них. Стародавні імперії та королівства — не виняток. Їх також облітали інтриги та міжусобиці, а на правителів чатували їхні вороги, як ззовні, так і серед своїх. "Стіни мають вуха" — говорили древні люди. Так і сьогодні.
Як і будь-який правитель, римський імператор мав знати своїх ворогів та їхні можливості, а також своїх союзників. І для цього вони зверталися до таємних служб, створювали мережі шпигунів та іноді "вовків" серед овець.
Фрументарії мають дуже древнє походження. В римських військових впродовж багатьох століть замовляли вбивства, доноси та шпигування. Однак вони ніколи не були організованим підрозділом.
А проте з приходом імператора Доміціана, останнього римського імператора із династії Флавіїв, все змінилося. Назва "Фрументарії" почала все частіше з'являтися в документах невдовзі після початку його правління. Спочатку, однак, їх описували як простих "гінців", своєрідних древніх кур'єрів, а також збирачів податків. Можливо, це була простіша роль була певним шпигунським прикриттям.
Хай там як, а до кінця правління Доміціана фрументарії проявили свою справжню сутність як сувора і таємна поліція. Від самого початку вони були частиною армії, і практично всі їхні члени колишні легіонери, обрані з-поміж солдатів. А їхня база знаходилася в Кастра Перегріна, "Таборі чужинців", власній казармі, розташованій на Целійському пагорбі в Римі.
Гестапо Стародавнього Риму
Фрументарії дуже рано здобули сумнозвісну репутацію. Спочатку вони займалися охороною громадського порядку, однак дуже швидко все переросло в секретніші та шпигунські обов'язки. Контактуючи з жителями різних класів, вони дізнавалися чимало інформації, місцевих пліток і звісно таємниць.
Найбільше їхню діяльність оцінив імператор Адріан. Він правив у 117-138 роках та зрештою користувався послугами фрументаріїв як справжньої секретної служби. У такий спосіб він шпигував за усіма впливовими тогочасними жителями Римської імперії та зміцнював своє правління.
Завдання таємної служби були найрізноманітнішими, а інколи навіть мерзенними. Вони шпигували за своїми, та за ворогами: від пересічних громадян до впливових вельмож. Так їм вдавалося виявляти зрадників та дезертирів, а також "позбавлятися" від "незручних" певним людям жителів. І про те, що за тобою спостерігають і прослуховують, здогадатися було неможливо.
Фрументарії були майстерними в приховуванні та маскуванні. Вони часто брали замовлення на вбивства, адже шпигунство і вбивство часто йдуть пліч-о-пліч. А також перехоплювали листи, щоб розкрити їхні таємниці своєму правителю.
Можна вважати, що будь-яка таємниця у Стародавньому Римі була під загрозою, а там тих секретів та інтриг, хоч відбавляй.
Багато секретів — тяжка доля
Репутація таємної служби була, скажімо, ненайкращою. Через свою діяльність їх ненавиділи усі римляни, і не тільки вони. Найбідніші верстви населення відчували до них особливу неприязнь через фальшиві арешти та звинувачення, висунуті проти них.
Фрументарії зі свого боку ставилися до таких людей грубо і безжально, не проявляли жодного милосердя, коли виникала хоч найменша підозра. Тому з часом за ними закріпилася назва""тиранічна чума" імперії.
Їх так сильно не любили, що фрументарії проіснували лиш кілька століть. Коли терпець народу остаточно зірвався, у 312 році їх розпустили. Зрештою імператору довелося створити зовсім нову організацію з іншими правилами та законами. Та отримала назву Agentes in Rebus — "Активні у справах" — і працювала практично зовсім інакше, ніж її попередниця.
Раніше Фокус писав про зарплату римського легіонера: гроші на чоботи, туніку та корм для коня.