Совсем не смешно. Ученые до сих пор изучают эпидемию смеха в Танганьике 1962 года (видео)
Дізнайтеся про рідкісне і загадкове масове психогенне захворювання, яке викликало у сотень людей неконтрольований сміх, сльози і непритомність.
Кажуть, що сміх — найкращі ліки, але що відбувається, коли він стає хворобою? У січні 1962 року в невеличкій британській школі-інтернаті на березі озера Вікторія в Танзанії три дівчинки почали сміятися, і це поширилося, як лісова пожежа. Невдовзі майже 60 відсотків учнів були охоплені неконтрольованим нападом хихикання і сліз, що супроводжувався фізичним болем, проблемами з диханням, непритомністю та висипом, пише How Stuff Works.
У Фокус. Технології з'явився свій Telegram-канал. Підписуйтесь, щоб не пропускати найсвіжіші та найцікавіші новини зі світу науки!
Влада була поставлена в глухий кут. Лабораторні аналізи не виявили нічого незвичайного, не було ніяких токсинів або екологічних чинників, які могли б пояснити дивну поведінку. Ситуація була настільки важкою, що до березня керівництво школи оголосило про припинення занять і відправило учнів додому. Але епідемія сміху вже набрала силу, і коли дівчатка повернулися до своїх громад, сміх поширився як зараза, заразивши сотні людей за 18 місяців.
Відтоді експерти вивчили цей дивний епізод і дійшли висновку, що це була масова психогенна хвороба або "масова істерія". Цей стан включає фізіологічні симптоми, що виникають у відповідь на стресову ситуацію, пережиту групою людей. У цьому випадку, ймовірно, причиною став культурний хаос і зміни в суспільстві, що відбулися в Танзанії після здобуття незалежності від Великої Британії.
Жителі Танзанії раптово опинилися в новій епосі: місцеві клани розпалися, земля перейшла з рук у руки, і їм довелося прийняти нові системи вірувань і соціальні структури. Легко уявити, яким стресом це було для всіх, і як перші дівчата, що почали нестримно сміятися, можливо, висловлювали своє розчарування і занепокоєння.
Сміх може бути заразливим, і, будучи соціальними тваринами, ми схильні сміятися від душі, коли сміються інші. Але в цьому випадку сміх був ознакою біди, колективним вираженням страху, тривоги, стресу, горя і розгубленості. Хоча сміх може сприяти виділенню ендорфінів і знімати напругу в деяких ситуаціях, сумнівно, що він покращив чиюсь екзистенційну кризу під час цієї унікальної епідемії сміху.
Зрештою, епідемія сміху вщухла, і вона залишається єдиним зареєстрованим випадком такого роду. Але задокументованою ця епідемія була не тільки в текстовому вигляді, тому у відео нижче ви можете особисто поглянути на неординарну ситуацію, що трапилася в Танзанійській школі-інтернаті:
Раніше Фокус писав про те, що заразливість сміху притаманна не лише людям. Милі щурики на відео регочуть від радості, спостерігаючи за іншими.