Пірати Карибського моря. Вчені розгадали таємницю Чорної бороди та його затонулого судна
Попри свою сумнівну діяльність, пірата Чорна борода у Великій Британії вважають національним народним героєм. Нині вчені підібралися дуже близько до розгадки таємниці його затонулого корабля.
Впродовж кількох століть певна гостроцікава загадка оточувала залишки корабля "Чорної бороди". А проте сьогодні дослідники припускають, що їм вдалося її розгадати. Тож як на піратському кораблі опинилися купи вугілля задовго до того, як в Америці його почали видобувати, пише IFLScience.
У Фокус.Технології з'явився свій Telegram-канал. Підписуйтесь, щоб не пропускати найсвіжіші та найцікавіші новини зі світу науки!
Про корабель відомого пірата існують легенди та історії, як і про життя його власника. Спущений на воду на початку 18 століття, 31,4-метрове судно спочатку було французьким рабовласницьким кораблем, який плавав Атлантикою.
Пізніше, у 1717 році, його захопив Едвард Тіч (він же Чорна борода) поблизу карибського острова Сент-Вінсент. Опісля капітан зібрав банду з 400 піратів та влаштовував пекло усім торговим суднам в тому районі. Він здобув скарби по всьому Карибському морю.
Щодо самого корабля, то "Чорну бороду" перейменували на "Помсту королеви Анни", посилаючись на монархиню, яка померла за три роки до того. Дехто припускає, що назва відсилала до так званої Війни королеви Анни (1702–1713), в якій Чорна борода служив у Королівському флоті.
Зрештою його доля склалася досить трагічно. Корабель затонув у червні 1718 року, сівши на мілину біля затоки Бофорт, штат Північна Кароліна. А його уламки вдалося виявити аж у 1996 році.
Серед залишків корабля археологи знайшли скарби Чорної бороди, зокрема золото, важливі документи, ртуть, вироби з латуні і скляні намистини. Однак найбільшою несподіванкою для дослідників стало вугілля.
Це було за десятиліття до початку видобутку вугілля в Північній Америці, і лише в 1870-х роках парові кораблі могли рухатися за допомогою спалювання палива. Тож що воно робило серед затонулого корабля?
Джеймс Хауер, автор дослідження, науковий співробітник і професор Центру прикладних енергетичних досліджень Університету Кентуккі, розповідає: "У 19-му або 20-му столітті джерело обох типів вугілля могло б бути в Аппалачах, але в той період, який ми розглядаємо, видобуток вугілля там ще не розпочався. Крім того, європейські поселенці не відкривали антрацит Пенсильванії до, можливо, пізніх 1760-х років, а справжній, легальний видобуток не відбувався до 1800-х років".
Саме тому вчені вирішили проаналізувати вугілля та дослідити морське дно, щоб спробувати розгадати цю таємницю. Результати показали, що вугілля датується набагато пізнішим часом, ніж період Чорної бороди. Те, що воно лежало розсипаним навколо затонулого корабля, всього лиш випадковість.
Відомо, що судно знайшли біля узбережжя форту Мейкон, який став ключовою гаванню і вугільною заправкою під час Громадянської війни у США (12 квіт. 1861 р. – 9 квіт. 1865 р.) після того, як війська Союзу захопили його 26 квітня 1862 року. Протягом наступних двох років 421 судно здійснило близько 500 рейсів до міста за вугіллям. Схоже, що деякі з кораблів могли загубити частину свого вантажу за бортом.
За певний час вугілля назбиралося біля піратського корабля, його сюди приносили хвилі, течії та урагани, які спричинили зміщення бухт і піщаних мілин вздовж зовнішніх берегів протягом багатьох років.
Хауер зазначає: "Як виявилося, не потрібно було з'ясовувати джерело, тому що корабельна аварія і вугілля — цілковитий збіг обставин. Найімовірніше, його скинули з кораблів ВМС США часів Громадянської війни".
Раніше Фокус писав про ще один затонулий корабель і пов'язані з ним загадки. Виявляється, останки зі шведського судна "Ваза" належать не зовсім чоловікові.