Новый этап борьбы с диабетом. Наночастицы открыли эффективный и сбалансированный путь для доставки инсулина
Майбутнє доставки інсуліну для пацієнтів з діабетом 1 типу може полягати в переносних невеликих пристроях, завдяки передовій системі вивільнення інсуліну з використанням біосумісних ліпідних наночастинок.
Діабетики 1 типу щодня ходять по натягнутому канату, балансуючи між споживанням інсуліну та рівнем глюкози в крові. Занадто багато — і вони ризикують впасти в гіпоглікемію; занадто мало — і вони злітають у гіперглікемію. Але на горизонті з'явилася надія у вигляді революційної саморегульованої системи доставки інсуліну на основі наночастинок, пише New Atlas.
У Фокус. Технології з'явився свій Telegram-канал. Підписуйтесь, щоб не пропускати найсвіжіші та найцікавіші новини зі світу науки!
Діабет 1 типу — це складне аутоімунне захворювання, за якого організм помилково атакує власні клітини, що виробляють інсулін, що призводить до недостатнього вироблення інсуліну. Хоча точні причини захворювання все ще оповиті таємницею, вчені підозрюють, що в цьому винні генетика і деякі віруси.
Лікування діабету 1 типу — складне завдання, що вимагає ретельного контролю рівня глюкози в крові та введення інсуліну за допомогою ін'єкцій або помпи. Гіпоглікемія і гіперглікемія — серйозні проблеми, які можуть призвести до небезпечних для життя ускладнень, тому тримати рівень глюкози під контролем життєво важливо. У деяких випадках на додаток до інсуліну швидкої дії використовується інсулін уповільненої дії.
Наночастинки зробили революцію в лікарській і генній терапії, і тепер дослідники з Китаю розробили новий тип наночастинок, які можуть вивільняти інсулін залежно від рівня глюкози.
Існуючі системи доставки інсуліну, в яких використовуються полімери, що містять глюкозооксидазу, мають обмеження через непостійну молекулярну вагу та потенційну токсичність. Китайська команда обрала більш перспективне рішення: біосумісні ліпідні наночастинки.
Ліпідні наночастинки мають однорідну структуру і вже використовуються як носії ліків. Для створення системи доставки інсуліну дослідники модифікували поверхню наночастинок, надавши їм позитивного заряду, який потім може зв'язуватися з негативно зарядженими молекулами інсуліну.
Дослідження на тваринах показали, що за нормального рівня глюкози інсулін вивільняється повільно. Але коли рівень глюкози підвищувався, ліпіди в наночастинках вступали в реакцію з глюкозою, що призводило до значного збільшення вивільнення інсуліну.
Після введення мишам-діабетикам інсуліну на основі наночастинок дослідники спостерігали, як рівень глюкози в їхній крові знижувався до нормального рівня зі швидкістю, аналогічною здоровим мишам, і цей ефект зберігався протягом шести годин.
Дослідники сподіваються, що ця система доставки інсуліну, що реагує на глюкозу, в майбутньому може бути включена в переносні пристрої, що дасть змогу хворим на діабет 1 типу легше й точніше контролювати рівень глюкози в крові.
Раніше Фокус писав про те, що діабет значно молодшає. Поширеність діабету зросла із 3% до 4,1%.