Інтимний контакт із фараоном. Дослідники розкрили приховане значення давньоєгипетської статуї
Відкриття давньоєгипетської статуї чоловіка, що стоїть на колінах і тримає в руках маленьку фігурку фараона, змусило археологів чухати потилиці протягом багатьох поколінь. Але тепер нові дослідження розкрили правду про загадкову статую.
У колекції Національного музею Шотландії (NMS) в Единбурзі зберігається давньоєгипетська статуя чоловіка, що стоїть на колінах. Цій цікавій статуї понад 3 000 років, і обличчя чоловіка знищено. Однак на його витягнутих руках лежить маленька фігурка дитини, яка безпомилково є фараоном, пише The Art Newspaper.
У Фокус.Технології з'явився свій Telegram-канал. Підписуйтесь, щоб не пропускати найсвіжіші та найцікавіші новини зі світу науки!
Статуя залишалася загадкою для єгиптологів протягом багатьох поколінь через суворі умовності єгипетського життя. Простолюдин не міг доторкнутися до царя, не кажучи вже про такий інтимний контакт, і протягом століть викарбувати такий акт у камені вважалося б єрессю.
Маргарет Мейтленд, головна кураторка античного Середземномор'я в NMS, розповідає, як статуя вразила її, і як їй вдалося розшифрувати її значення. Мейтленд виявила, що статуя походить з Дейр-ель-Медіни, пустельного селища ремісників, які будували і прикрашали гробниці, що забезпечували безсмертя фараонів. Ці ремісники були посвячені в найпотаємніші таємниці своїх правителів.
До дослідження Мейтленд куратори NMS інтерпретували статую як зображення вихователя з королівською дитиною, а вікторіанський археолог, який вперше розкопав її, вважав, що це цар, якого годує богиня Ісіда.
Однак Мейтленд виявила, що статуя зображує коронованого царя, оскільки звичайна людина ніколи не була б зображена в тривимірному вигляді з правителем. Протягом століть було заборонено навіть зображати таке угрупування у двох вимірах на розписах гробниць.
Статуя стала частиною NMS у 1985 році, коли колекція колишнього Національного музею старожитностей об'єдналася з колекцією Королівського шотландського музею.
До цього статуя належала археологу Александру Генрі Рінда, який розкопував доісторичні пам'ятки на півночі Шотландії до того, як у 1855 році вперше поїхав до Єгипту. Рінд виявив і розкопав статую в Дейр-ель-Медіні.
Дослідження Мейтленд привело її до висновку, що найстаршим робітникам у Дейр-ель-Медіні дозволили будувати гробниці для правителів і жертвувати статуї для каплиць у їхньому власному храмі Хатор.
Ці статуї зображували робітників у найтіснішому контакті з образами божественної сили і влади. Це не могло статися без відома королівського двору, оскільки кожен аспект роботи селища регламентований і записаний, від матеріалів, що постачалися, до їжі, яку вони їли, і пива, яке вони пили.
Мейтленд виявила, що маленька фігурка, зображена на статуї, була не справжнім фараоном, а його образом. Вона знайшла цілу групу скульптур з Дейр-ель-Медіни, зокрема фрагментарний, але гарно вирізьблений екземпляр у нью-йоркському Метрополітен-музеї та кілька в Єгипетському національному музеї, деякі з них збереглися не більше, ніж руки для підношення.
Її висновок полягає в тому, що зображення були взаємовигідними, зміцнюючи як верховну владу правителів, так і лояльність і статус сільських чиновників, так тісно пов'язаних з ними.
Чоловік, що стоїть на колінах біля статуї, має на голові гірлянду з квітів. За словами Мейтленд, це було поширеним явищем на жіночих статуях, але дуже рідкісним на чоловічих зображеннях — за винятком періоду правління фараонів Рамзесів.