Застрягли у бульбашці: вчені пояснили, чому нам так і не вдалося виявити інопланетян

Наскільки відомо науці, люди ніколи раніше не вступали в контакт із прибульцями з глибин космосу. Проте з погляду статистики, ми не повинні бути самотніми, а тому ми відчайдушно намагаємося зрозуміти, чому за стільки часу ніхто не вийшов із нами на зв'язок, пише Science Alert.

Дослідник із Лабораторії статистичної біофізики Федеральної політехнічної школи Лозанни (EPFL) у Швейцарії Клаудіо Грімальді представив ще одне можливе пояснення того, чому ми все ще спостерігаємо ефект "радіомовчання". І на це його надихнула звичайна губка.

У Фокус. Технології з'явився свій Telegram-канал. Підписуйтесь, щоб не пропускати найсвіжіші та найзахопливіші новини зі світу науки!

За словами Грімальді, проблема може полягати в тому, що ми шукали надто мало — "всього 60 років". Ба більше, вчений припускає, що Земля може перебувати в бульбашці, у якій просто немає радіохвиль, що випромінюються позаземним життям.

Простими словами, на нашому шляху зустрічається дуже мало інопланетних передач, а простір для сканування занадто великий. Висновки Грімальді ґрунтуються на статистичній моделі, яка раніше використовувалася для вивчення пористих матеріалів, таких як губки. Однак цього разу замість пор всередині матеріалу вони використовувалися для оцінки розподілу позаземних джерел сигналу, які можуть бути в космосі.

Грімальді зазначає, що людству просто слід бути "трохи терплячішим". По-перше, тому що сканування слідів зв'язку в космосі потребує часу, по-друге, великого вкладення грошей.

Учений зазначає, що його дослідницька модель виходить із того, що в будь-який момент часу в Чумацькому Шляху існує мінімум один електромагнітний сигнал технологічного походження, а Земля перебуває в "тихій бульбашці", або, як сказав би Грімальді, "порі губки", принаймні щонайменше останні 60 років, а може й більше.

Якщо це відповідає дійсності, то, за статистикою, в нашій галактиці відбувається від 1 до 5 електромагнітних випромінювань у проміжку 100 років. Іншими словами, вони вкрай не поширені, як і наднові зірки в Чумацькому Шляху. Зазначимо, що в подібних моделях, які включають ймовірність, часто є й припущення. Якщо їх відкоригувати в той чи інший бік, сценарії можуть бути оптимістичнішими або песимістичнішими.

На думку Грімальді, у найоптимістичнішому сценарії нам знадобиться ще не менше 60 років, перш ніж ми отримаємо якесь повідомлення від інопланетного життя. За менш оптимістичного сценарію очікування триватиме понад 2000 років. Однак у тому чи іншому випадку, нам слід було б направити радіотелескоп у правильному напрямку.

Дослідник зазначає, що ця гіпотеза здається "менш екстремальною", ніж припущення про те, що нас постійно атакують сигналами з усіх боків. Але з невідомої причини ми все ще не можемо їх виявити.

Поки технології та інструменти для вивчення космосу вдосконалюються, дослідники виявляють усе більше й більше планет, що підходять для формування життя. Проте залишається ще багато місця для пошуку. Саме тому, як вважає Грімальді, таке важливе моделювання — воно може підказати нам, де саме варто шукати.

Учений також зазначає, що найкращим способом просування вперед у пошуках позаземного життя буде використання даних телескопів, зосереджених на інших місіях, а зовсім не використання окремих із них спеціально для пошуку інопланетних повідомлень.

Раніше Фокус писав про те, що в Пентагоні вважають, що в Сонячній системі причаївся корабель інопланетян.