Рідкісний птах долетить до середини протоки Басса: як папуг, що зникають, рятує "жирок"
Дослідження показує, що виживання рідкісних помаранчевих трав'яних папуг безпосередньо залежить від стану їх тіла.
У всьому світі існує всього два види папуг, які щорічно цілими популяціями мігрують між місцем гніздування в Тасманії й місцем зимівлі на південному сході Австралії: помаранчеві трав'яні папуги (Neophema chrysogaster) і ластівкові папуги (Latha), пише Forbes.
Відомо, що міграційний маршрут цих папуг проходить через небезпечну протоку Басса в Австралії, ширина якої становить 240 кілометрів. Ця ділянка шляху надзвичайно бурхлива, тому її перетин є вкрай небезпечним для цих двох видів. Дослідники зазначають, що проблема з відновленням обох популяцій пов'язана також з тим, що в Австралії масово вирубують ліси, які є домом для цих видів на межі зникнення.
У Фокус. Технології з'явився свій Telegram-канал. Підписуйтесь, щоб не пропускати найсвіжіші та найзахопливіші новини зі світу науки!
На цей час обидва ці види є об'єктами інтенсивних програм розведення в неволі, щоб допомогти запобігти скороченню їхньої популяції. Для підтримки популяції дослідники вирощують пташенят у неволі, а потім випускають їх на волю. Однак результати дослідження свідчать, що далеко не всім з них вдається вижити.
У новому дослідженні вчені з Австралійського національного університету зосередилися на тому, щоб зрозуміти, що сприяє високій смертності серед молодих особин цього виду, як тих, що живуть у дикій природі, так і вирощених у неволі.
За словами провідної авторки дослідження, біологині з охорони природи Лаури Буссоліні, вони з колегами вивчили помаранчевих трав'яних папуг, щоб з'ясувати, які з пташенят виживуть із більшою ймовірністю. До того ж дослідники вивчили відсоток смертності, як у диких популяціях, так і у вирощених у неволі.
За словами Буссоліні, це видається дивним, проте дослідники виявили, що обидві групи з однаковою ймовірністю переживали свою першу в житті міграцію. Проте вчені виявили, що птахи, які пташенятами були важчими, мали вищі шанси вижити, незалежно в якому середовищі вони росли — у неволі чи дикій природі.
Тепер дослідники вважають, що пташенята з вищою масою тіла, мабуть, перебувають у більш виграшному становищі. Вчені виявили, що в дикій природі стан тіла пташенят трохи відрізнявся, проте це має просте пояснення: різниця в кількості доступної їжі, хижаки й дика природа. Крім того, на розміри тіла пташенят впливає те, в якому порядку вони вилупилися: ранні — мають найкращу статуру.
Проте вчені також виявили, що дикі пташенята папуг майже завжди були в кращій фізичній формі. Тепер дослідники вважають, що зі збереження популяцій видів, що зникають, необхідно зосередитися на відборі тих особин, які насправді зможуть вижити в дикій природі. І за словами Буссоліні, розмір тіла щодо віку може стати добрим маркером для цього.
Раніше Фокус писав про те, що найважчий літаючий птах у світі займається самолікуванням.