Прихована історія "Монополії": як прогресивна феміністка та економіст сформували класичну гру
"Монополія" — одна з найпопулярніших настільних ігор сучасності. Її мета — довести до банкрутства всіх інших гравців. Однак що насправді ховається за грою із суперечливими поворотами та соціалістичними принципами.
"Монополія", всесвітньо визнана настільна гра, що стала традицією дитинства, передбачає стратегічне придбання власності та безжальне встановлення непомірної орендної плати, щоб довести опонентів до фінансового краху. Ігровий процес гри є втіленням капіталістичних принципів, уособлюючи суспільство, кероване власністю та гонитвою за прибутком, часто за рахунок інших, пише Ancient Origins.
У Фокус.Технології з'явився свій Telegram-канал. Підписуйтесь, щоб не пропускати найсвіжіші та найзахопливіші новини зі світу науки!
Всупереч поширеній думці, такий результат не був початковим наміром під час створення гри. Коріння "Монополії" можна простежити до ідей Генрі Джорджа, видатного економіста 19-го століття. У своїй впливовій книзі "Прогрес і бідність" Джордж пропонував запровадити єдиний податок на вартість землі, замість того, щоб оподатковувати доходи, отримані від праці.
Згідно з його поглядами, землю слід вважати суспільним ресурсом і оподатковувати її з метою отримання суспільного доходу, у такий спосіб перекладаючи податковий тягар з робітників на заможних землевласників.
Згідно з традиційною історією, гра виникла під час Великої депресії 1930-х років, її винайшов безробітний Чарльз Дарроу, який згодом продав її братам Паркер у 1935 році, завдяки чому і він, і розробники гри збагатилися.
Однак ця широко розповсюджена історія — вигадка. Спочатку відома як The Landlord's Game, гра насправді була дітищем Елізабет Мегі, прогресивної та багатогранної жінки. Описана як ліва феміністка, активістка, письменниця та винахідниця, вона присвятила роки вдосконаленню свого творіння, перш ніж отримати на нього патент у 1904 році.
Примітно, що винахідниця включила в гру кілька відмінних особливостей, зокрема культовий куточок "потрапити до в'язниці". Гра слугувала педагогічним інструментом для її лівої ідеології, хоча один аспект первісної концепції жінки не витримав критики.
Оригінальна ітерація гри містила два набори правил: один для монополістів, а інший для антимонополістів. Спочатку гравці повинні були грати за правилами монополістів, а потім перейти до антимонопольних правил, які враховували принципи Генрі Джорджа. Метою було проілюструвати переваги єдиного податку на земельні багатства та подальший перерозподіл багатства між гравцями.
Хоча The Landlord's Game стала культовою після її самостійної публікації у 1906 році, її комерційний успіх залишався обмеженим. А проте вона здобула значну популярність серед лівих інтелектуалів, які виготовляли ручні копії з власними персоналізованими назвами вулиць та додатковими елементами.
У 1932 році Чарльз Дарроу натрапив на гру під час візиту до друга, і вона справила на нього глибоке враження. Він швидко привласнив концепцію, вніс зміни в її дизайн і врешті-решт продав права на неї компанії Parker Brothers, яка почала продавати гру під назвою "Монополія" у 1935 році.
Брати Паркер, дізнавшись про патент Мегі, хитрістю придбали права всього за 500 доларів, навмисно приховуючи свої справжні мотиви і величезний потенціал гри для отримання прибутку.
Також Фокус писав про скарб вікінгів: гральну фігурку, прикрашену вигадливо вирізьбленими рунічними написами. Раніше було відомо лише про одну таку у світі.
А також ми розповідали, що настільні рольові ігри мають терапевтичний ефект. Одна з таких — "Підземелля та дракони".