Родовід барної традиції: навіщо в закладах стукають чарками по столу
Інколи в барах можна спостерігати своєрідний ритуал: відвідувачі ритмічно постукують чарками по столу, перш ніж випити свої напої. Ця цікава поведінка змусила багатьох замислитися над її метою і значенням, спонукаючи до пошуку відповідей.
Одне з правдоподібних пояснень сягає корінням у часи зародження джук-хаусів — жвавих місць, де перепліталися музика і веселощі. У цих закладах шар тирси був розкиданий по танцполу, слугуючи утилітарній меті, пише IFLScience.
Семмі Ментковскі, досвідчений бармен, розповідає про історичне значення: "Ця традиція виникла з необхідності підтримувати чистоту перед обличчям буйних святкувань. Після бурхливих вечірок тирса проникала в повітря, осідаючи на кожній поверхні, зокрема й на делікатному скляному посуді. Легенько постукуючи келихами по барній стійці, відвідувачі ефективно витирали залишки тирси, перш ніж насолоджуватися хмільними напоями".
У Фокус.Технології з'явився свій Telegram-канал. Підписуйтесь, щоб не пропускати найсвіжіші та найзахопливіші новини зі світу науки!
Хоча часи, коли відвідувачі стояли в тирсі, як п'яні хом'яки, давно минули, акт постукування зберігся, набувши символічного значення. Нині воно слугує жестом поваги до вправних постачальників рідких задоволень — барменів. З плином часу звичай еволюціонував, позбувшись практичного коріння і перетворившись на мовчазний вияв захоплення тими, хто виготовляє і подає напої.
Проте з'явилися альтернативні теорії, що пропонують дещо макабричні інтерпретації цієї гостроцікавої традиції. Серед них — уявлення про те, що ритуал є еволюцією вікової традиції "виливання" в пам'ять про померлого друга.
Дивно, але цей звичай передує нашим очікуванням, сягаючи ще стародавніх царств Єгипту та Риму. У цих цивілізаціях люди виливали воду на землю як підношення померлим або божествам. Навіть у Книзі Буття ми бачимо, як Яків виливає напій, щоб вшанувати божественну присутність на місці їхнього спілкування.
У цьому контексті постукування по келиху набуває нового значення — благоговійного акту, який віддає шану померлим. За поетичною справедливістю, це також слугує кивком на нехіть померлих до проливання, якщо вони ненавиділи такі неприємності під час свого земного існування.
Так через цю сучасну адаптацію живі висловлюють свою повагу до померлих, водночас приймаючи практичніший підхід, який мінімізує марнотратство.
У чарівних землях Ірландії з'являється ще одне пояснення, занурене у сферу забобонів. Там вважають, що постукування по склу слугує захистом від злих духів. Ця вікова традиція відображає людську схильність до пошуку надприродних засобів захисту, тонко вплетених у тканину соціальних ритуалів.
Очевидно, що глибокі історичні та культурні значення, які стоять за цими віковими практиками, можуть вислизати від свідомості багатьох сучасних гуляк, які дотримуються цих перевірених часом традицій. Проте, можливо, ця необізнаність не применшує суті цих звичаїв.
Постукуючи келихами по столу, люди несвідомо висловлюють повагу старанним барменам, вшановують пам'ять померлих товаришів і, у блаженному невіданні, насолоджуються простою радістю від ударного звуку, що передує насолоді заслуженою чаркою.
Раніше Фокус писав про улюблений танець Середньовіччя, який танцювали люди минулої епохи.